Дата спостереження | За яких умов здійснювалось спостереження | Що спостерігалося | Що виявлено у процесі спостереження | Пояснення даних спостереження |
Спостереження використовується при застосуванні всіх інших методів вивчення психічних процесів та властивостей особистості.
Найефективнішим і найпліднішим з наукового погляду є експери-ментальне дослідження, коли досліджуване явище вивчається в різних умовах та обставинах. За таким методом можна глибоко і з високою точністю вивчати досліджувану психологічну закономірність.
Експериментє одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити при-чини, що його зумовили, а також у разі потреби повторити дослід з ме-тою нагромадження додаткових відомостей для обгрунтування одер-жаних результатів.
Розрізняють експерименти лабораторний та природний. Перший проводиться у спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури, другий — у звичайних для піддослідного умовах діяльності (у класі, під час роботи). Природний експеримент, як і лабо-раторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб учень не знав, що його досліджують, і розв’язував свої завдання спокійно, у звичному для нього темпі, з притаманними йому характерологічни-ми особливостями і ставленням до навчальних, трудових, спортивних та інших доручень.
Різновидом природного експерименту є перетворювальний (навчальний та виховний).
Отже, експериментальний підхід у вивченні особистості можна забезпечити такими методами, як спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетне дослідження, якщо предмет дослідження вивчатиметься різни-ми способами і в різних умовах, як того потребує експеримент.
Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка
Як додатковий метод у психологічному дослідженні використовують тести.
Тест— це проба, іспит, один із способів психологічної діагности-ки рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини. Психологічні тести становлять собою певну систему завдань, надійність
яких випробовується на певних вікових, професійних, соціальних гру-пах і оцінюється та стандартизується за допомогою спеціального ма-тематичного (кореляційного, факторного та ін.) аналізу.
Розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості й тести успішності. За їх допомогою можна з’ясувати рівень розвитку окремих психічних процесів, рівні засвоєння знань, загального розумового розвитку особистості. Тести як стандартизовані методи дають можливість порівнювати рівні розвитку та успішності піддослідних з вимогами шкільних програм і професіограм різних спеціальностей.
З метою уникнення помилок при використанні тестів як методу психологічного дослідження їх зміст повинен відповідати досліджу-ваному явищу (розумовій діяльності, увазі, пам’яті, уяві тощо) і не потребувати для виконання спеціальних знань. Зміст тесту та інструк-ція до його виконання мають бути максимально чіткими та зрозуміли-ми. Результати тестового дослідження не можна оцінювати як абсолютні показники розумових можливостей особистості. Вони є лише показниками рівня розвитку певних якостей на момент дослідження за конкретних умов життя, навчання та виховання особистості.
У психології, зокрема в педагогічній практиці, широко застосовують метод опитування,коли потрібно з’ясувати рівень розуміння піддослідним якихось завдань, життєвих ситуацій, уживаних у навчанні та практичній діяльності понять (природознавчих, технічних, соціальних) або коли потрібна інформація про інтереси, погляди, по-чуття, мотиви діяльності та поведінки особистості. До найпошире-ніших різновидів опитування як методу психологічного дослідження належать бесіда, інтерв’ю, анкетне та соціометричне дослідження.
Бесіда— це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясу-вання уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, на-укових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише “що це таке?”, а й “чому?”, “як?”.
Одним з варіантів бесіди є інтерв'ю,яке використовують у психологічних та соціологічних дослідженнях. В інтерв’ю виявляються дум-ки, погляди, факти з життя респондента, тобто піддослідного, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо.
Інтерв’ю може бути нестандартжованим і стандартизованим. У не-
стандартизованому інтерв’ю запитання до респондента формулюються не до кінця і можуть змінюватись у процесі дослідження, а у стандар-тизованому вигляді вони становлять собою певну систему і форму-люються чітко.
Анкетне дослідження— один із способів психологічного опитуван-ня. За допомогою анкетування досліджуються літературні, мистецькі, спортивні, професійні інтереси та уподобання, мотиви, ставлення до вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших переживань, їх оцінювання. На поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді в письмовій формі. Причому запитання ставляться так, що відповіді на них будуть описовими або альтернативними: “так”, “ні”, “не знаю”, “важко відповісти”, а бо так, що в них наперед дається кілька варіантів відповіді, серед яких піддослідному пропонується підкреслити один, що відповідає його особистим поглядам та інтере-сам. В анкеті ставляться запитання і констатуючого, і мотиваційного характеру, як у бесіді та інтерв’ю. Анкета може бути іменною, коли піддослідний зазначає своє прізвище та ім’я, наводить певні відомості про себе, та анонімною, при використанні якої отримують більш прав-диві відповіді.
За допомогою анкетного дослідження можна зібрати великий обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді достатньо ймовірними. Недоліками цього методу є суб’єктивізм, ви-падковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щи-рості.
Соціометричне дослідження,або метод вибору,застосовують для з’ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень піддослідних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими при виборі керівника, приятеля. Підставою для оцінного став-лення та вибору є почуття симпатії або антипатії до інших. У психології соціометричну методику застосовують з метою вивчення групової диференціації, коли членам групи пропонують відповісти на запитання типу: “З ким ти хотів би приятелювати?”, “Кого ти обрав би керівником групи?”. Вибір може бути взаємно позитивним, взаємно не-гативним або позитивним (чи негативним) з боку члена групи та не-гативним (позитивним) з боку того, кого він обрав би.
Кількість позитивних і негативних виборів фіксується на матриці, після чого розраховують їх відсоток. За допомогою соціометричного дослідження можна виявити реальне місце особистості в колективі за її діловими якостями, популярністю, міжособистісними стосунками.
Метод аналізу продуктів діяльностігрунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Отже, продук-ти діяльності дають можливість побачити в них найрізноманітніші психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.
Продуктами діяльності учнів є їхні письмові роботи, вироби, ма-люнки, моделі, фотографії та ін. Порівнюючи роботи, які учень вико-нує в різний час, на різних етапах навчання, можна виявити рівень його розвитку, досконалість умінь та навичок, акуратність, май-стерність, кмітливість, наполегливість тощо. Саме це має стати пред-метом аналізу продуктів діяльності, а не, наприклад, вартість виготовленого продукту.
Продукти діяльності учня можна аналізувати також у процесі їх створення. Спостерігаючи цей процес, можна виявити не тільки його якість, а й динаміку, темп роботи, вправність у дії, ставлення до завдан-ня. Дані спостереження допомагають глибше та всебічно пізнати розумові, емоційні, вольові й характерологічні якості та властивості особистості.
Метод узагальнення незалежних характеристикце об’єднання та узагальнення даних багатьох спостережень, виконаних незалежно од-не від одного в різний час, за різних умов та у різних видах діяльності.
Одержані незалежні характеристики — розумові дані особистості, її моральну вихованість, дисциплінованість, спрямованість інтересів і здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей — узагальнюють у певну систему під певним кутом зору.
Використовуючи цей метод, учитель повинен мати власну думку про учня. Дані інших вчителів про успішність учнів, їх дисциплінованість, нахили та здібності, активність потрібно використовувати не механічно, а вдумливо, перевіряючи вірогідність. Такі характеристи-ки уможливлюють всебічне вивчення особистості, складання об’єктив-ної характеристики про неї й визначення шляхів її подальшого розвитку у процесі навчально-виховної роботи.
За допомогою методу самооцінкивиявляють рівень здатності особистості оцінювати себе загалом або свої окремі морально-психологічні якості — психічні процеси, стани та властивості, наприклад уважність, спостережливість, пам’ятливість, кмітливість, правдивість, чесність, принциповість, дисциплінованість, акуратність, культурність, ввічливість, працьовитість, мужність, успішність у навчанні, роботі таін.
Дані самооцінки є важливими показниками рівня розвитку свідомості особистості, її вміння критично ставитися до своїх вчинків, усвідомлення свого місця в колективі. Існує кілька способів самооцінки. В одних випадках піддослідний оцінює себе або власні якості за п’яти- чи трибальною шкалою, в інших йому пропонується порівня-ти себе з кожним членом свого колективу, групи, класу (парне оціню-вання) й оцінити себе, вибравши один з варіантів відповіді:
1) “я кращий від нього”;
2) “я такий самий”;
3) “я гірший від нього”.
За допомогою методу самооцінки можна визначити такі характе-рологічні особливості особистості, як рівень домагань, скромність або хвалькуватість, рівень розуміння власних індивідуальних особливостей. Це виявляється в тому, що одні оцінюють себе об’єктивно, а інші — переоцінюють або недооцінюють.
Дані про рівень розвитку самооцінки учня чи дорослого можуть ви-користовуватись у виховних цілях.
Важливі думки про методи психологічного вивчення особистості висловив К. Ушинський. Він вважав, що будь-яка людина, яка вміє заглядати всередину себе, вже є готовим курсом психології; важко знайти хоч якусь книгу, де не було б психологічного факту або погля-ду на психічне явище; уся історія записує тільки історію душі людсь-кої, майже забуваючи історію тіла людини; кожний життєпис, кожна повість, кожен роман чи вірш є безліччю психологічних фактів і спос-тережень; немає такого навіть найгіршого педагогічного курсу, де не було б цілої системи психологічних думок; якою ж широкою нивою для психологічних спостережень є педагогічна практика!
Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ
За допомогою кількісного та якісного аналізів так само можна вивчати особистість. Кількісний, або варіаційно-статистичний, аналіз
полягає в обчисленні коефіцієнтів правильного розв’язання завдань, частоти повторення спостережуваного психічного явища. Для порівняння результатів досліджень з різною кількістю завдань або різним кількісним складом групи користуються не абсолютними, а відносними, здебільшого відсотковими показниками. При кількіс-ному аналізі результатів дослідження найчастіше використовують
середнє арифметичне з усіх досліджень того чи іншого психічного процесу чи індивідуально-психологічної особливості. Для того щоб зробити висновки про вірогідність середнього арифметичного, обчислюють коефіцієнт відхилень від нього окремих показників. Що менше відхилення показників окремих досліджень від середнього арифметичного, то показовішим воно є для дослідженої психологічної особливості особистості.
Якісний аналізвиконують на основі кількісного аналізу, але не зводяться тільки до нього. В якісному аналізі з’ясовують причини ви-соких чи низьких показників, залежність їх від вікових та індивіду-альних особливостей особистості, умов життя та навчання, стосунків у колективі, ставлення до діяльності та ін.
Кількісний та якісний аналізи даних дослідження дають підстави для одержання психолого-педагогічної характеристики особистості та висновків про виховні заходи.
.$,