Слабкий тип.

Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов'язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппо­крата, він писав, що сангвінік— палкий, врівноважений, продуктив­ний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик— врівноважений, наполегливий, продуктив­ний працівник. Холерик — яскраво бойовий тип, задерикуватий, лег­ко й швидко збуджується. Меланхолік— помітно гальмівний тип нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає


гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, не­безпечне.

Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя можуть викли­кати психопатологічні прояви — неврастенію у холерика та істерію у меланхоліка. У золотій середині, за виразом І. Павлова, стоять сан­гвінічний та флегматичний темпераменти — їх врівноваженість є про­явом здорової, по-справжньому життєздатної нервової системи.

Однак пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо. Центральна нервова сис­тема функціонує у взаємозв'язку з ендокринною та гуморальною сис­темами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спри­чинює млявість, монотонність рухів, а гіперфункція мозкового придатка викликає зниження імпульсивності, уповільнення рухової реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння, кастрація — помітно позначається на функціях усього організму, у тому числі й на особливостях темпераменту. Молодецтво підлітків, їхні не-вмотивовані вчинки — це динамічні прояви темпераменту під впливом статевого дозрівання.