Виникнення та історичний розвиток людської свідомості

З розвитком наук, особливо історії та біології, поступово формува­лися погляди на походження людини та її свідомість.

Найважливішою передумовою для виникнення людської свідо­мостібуло своєрідне ускладнення умов життя, в яких жили людино­подібні істоти — антропоїди. Під впливом умов життя центральна нервова система у них стала набагато складнішою структурно та функціонально. У великих півкулях головного мозку поступово розви­валися тім'яні, скроневі й особливо чолові долі, які здійснювали вищі пристосувальні функції. Надто помітно розвинулися вони у людини під впливом праці. Про це свідчить те, що у мавпи чолові долі становлять 0,4 відсотка великих півкуль, у орангутанга та шимпанзе — 3,4, а у людини — 10 відсотків.

У процесі біологічного етапу розвитку психіки утворилися перед­умови для появи вищих, специфічно людських форм психіки — свідо­мості. Знання біологічного етапу розвитку психіки як передісторії людської свідомості дає можливість науково пояснити її виникнення.

Протягом історичного розвитку в різних видах діяльності у людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо спрямовувана пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та якості волі, різнома­нітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної діяльності тварини.

Праця, суспільний спосіб життя — ось основні передумови істо­ричного розвитку людської свідомості як вищої форми психіки, в якій виявляється ставлення людини до свого середовища, здатність зміню­вати природу, пристосовувати її до своїх потреб. Цих особливостей психіки у тварин немає. Вони не виокремлюють себе з навколишнього середовища, пасивно пристосовуються до нового.

Знання умов виникнення та розвитку свідомості у людини має ве­лике значення для її формування.