Розвиток і виховання особистості - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Проблема Розвитку Та Виховання Особистості Належить До Найактуальніших Соціа...
Проблема розвитку та виховання особистості належить до найактуальніших соціальних аспектів суспільного життя і завжди потребує глибокого наукового обгрунтування психологічної сутності чинників цього процесу.
У психологічних теоріях можна виокремити два напрями, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку дитини, — біологічний і соціальний.Представники першого, біологічного напряму вважають, що провідним є спадкове, яке наперед визначає всі особливості розвитку особистості. Американський учений Е. Торндайк стверджує, наприклад, що всі духовні якості особистості, її свідомість — це такі самі дари природи, як і очі, вуха, пальці та інші органи тіла. Усе це спадково дається людині й механічно втшюється в ній після її зачаття та народження. Американський педагог Дж. Дьюї вважає, що людина народжується навіть з готовими моральними якостями, почуттями, духовними потребами.
Представники теорії, відомої під назвою "біогенетичний закон" (Ст. Холл, Дж. Болдуїн та ін.), вважають, що дитина, народившись, у своєму розвитку поступово відтворює всі етапи історичного розвитку людини: період скотарства, хліборобський, торговельно-промисловий. Лише після цього вона включається в сучасне життя. Проходячи певний період, дитина живе життям того історичного періоду. Це виявляється в її нахилах, інтересах, прагненнях і діях. Прихильники теорії "біогенетичного закону" обстоювали вільне виховання дітей, бо, на їхню думку, лише за такого виховання вони можуть повноцінно розвиватись і включатися в життя того суспільства, в якому живуть.
Другий напрям розвитку особистості репрезентований соціогенетич-ною концепцією.Згідно із соціогенетичними теоріями розвиток дитини визначається соціальними умовами: в якому середовищі народилася та виховується дитина, у такому напрямі й відбувається її розвиток. Представники цього напряму, як і біогенетики, недооцінювали внутрішню активність особистості як свідомого суб'єкта діяльності, її природжені особливості.
На початку XX сторіччя виникла методологічна концепція розвитку особистості.Педологія дотримувалася теорії двох чинників розвитку: біологічного, або спадкового, та соціального, вважаючи, що ці чинники конвергують, тобто взаємодії не завжди знаходять у теорії належне обгрунтування, залишаючи певною мірою відкритим питання про рушійні сили психічного розвитку.
Теорія психічного розвитку особистості у вітчизняній психології базується на визнанні того, що рушійні сили її розвитку виявляються у суперечностях між потребами, які постійно змінюються (ускладнюються) у діяльності людини, та реальними (такими, що не відповідають новим вимогам) можливостями їх задоволення. Подолання суперечностей у діяльності через оволодіння відповідними засобами її виконання (вміннями, способами, прийомами, знаннями) веде до розвитку і становить його суть. Провідну роль в оволодінні новими ефективними способами задоволення потреб відіграють навчання та виховання. Відбір, розвиток і культивування потреб, що мають суспільну та особистісну цінність, є одним із центральних завдань формування особистості. Цей процес тривалий, відбувається впродовж усього свідомого життя людини й характеризується певними особливостями.
Кожний віковий етап розвитку особистості (дошкільний, молодший, середній та старший шкільний) має характерні анатомо-фізіологічні
й психологічні особливості та можливості. Відповідно до цих особливостей планується і здійснюється навчально-виховна робота в яслах, дитячих садках і школі.
У формуванні особистості дуже важливу роль відіграє наступність у навчанні та вихованні. Базуючись на досягнутому дитиною у своєму розвитку на попередньому етапі, дитячі ясла, садки та школа готують дитину до засвоєння нею суспільного досвіду та знань на наступному етапі навчання і виховання. Дитячий садок готує дитину до навчання у школі, а середня школа — до навчання у вищій школі, до роботи.
Вікові особливості розвитку не є чимось постійним, статичним у межах віку, що механічно змінюється на особливості, властиві наступному етапові розвитку.
Розвиток особистості — це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються. Розвиток пізнавальних психічних процесів, емоцій і почуттів, волі, потреб, інтересів, ідеалів і переконань, свідомості та самосвідомості, здібностей, темпераменту та характеру, вмінь, навичок і звичок перебуває у складній міжетапній взаємодії. Вищі рівні зароджуються на попередніх етапах, але й особливості попередніх вікових етапів виявляються на наступних етапах. Щоб сприяти своєчасному зародженню та успішному розвитку прогресивного, нового у дитини на всіх етапах формування її як особистості, треба знати вікові особливості фізичного та духовного розвитку дитини.
Керуючи розвитком особистості, слід зважати й на те, що характерні для певного віку особливості розвитку не завжди збігаються з паспортним віком дитини. Деякі діти у своєму розвитку випереджають свій вік, дехто відстає від нього. Іноді це зумовлюється природженими анатомо-фізіологічними особливостями організму, але здебільшого причиною цього є суспільні умови життя та виховання дитини, які сприяють її розвитку або гальмують його. Завдання школи та вчителя — виявляти ці причини або зміцнювати те, що сприяє успішному розвитку дитини, й усувати те, що негативно позначається на вихованні її особистості.
У формуванні особистості важливу роль відіграє наслідування дитиною дорослих. Діти наслідують як позитивне, так і негативне, оскільки у них ще не вистачає досвіду й немає критичного ставлення до дій, вчинків дорослих. Наслідування особливо яскраво виявляється у дітей дошкільного віку. Діти цього віку не виявляють самостійності у ставленні до вчинків, поведінки, думок, висловлювань дорослих і
механічно повторюють їх. Із розвитком особистості у підлітковому та юнацькому віці, зі зростанням її інтелекту і самостійності діти критично оцінюють вчинки та поведінку дорослих, запозичують краще, а гірше заперечують і відкидають. Проте і в старшому віці вони можуть переймати від дорослих негативне, якщо позитивний досвід навколишньої дійсності не стане домінуючим в їхньому житті та не сформується морально-етичне ставлення до вчинків інших і самовладання.
Дошкільний вік— це період підготовки дитини до навчання у школі та елементарного самообслуговування. У цей період життя настають значні зміни в анатомо-фізіологічному та духовному розвитку дитини, завдяки яким вона стає здатною навчатися у школі, засвоювати знання, норми моральної поведінки й виконувати посильні суспільне корисні трудові доручення. Цьому сприяє те, що вже у дошкшьному віці діти досягають значного розвитку мови й мовлення, а на його грунті — здатності міркувати і під керівництвом дорослих робити логічні висновки. Важливим аспектом розвитку дітей-до-шкільників є їхнє прагнення до знань, оволодіння першими нормами поведінки в колективі, здатність самостійно виконувати нескладні доручення дорослих, обслуговувати себе, допомагати іншим, спрямовувати свої дії не тільки на безпосередньо сприймані, а й на уявлювані предмети та ситуації. Хоча емоції в дошкшьному віці ще неусталені, воля слабка, переважає навіюваність, за належно організованих умов дошкільники виявляють наполегливість і уважність під час виконання інтересної роботи, здатні виконувати найпростіші трудові доручення.
Життя та діяльність дітей молодшого шкільного вікузумовлені їхньою навчальною діяльністю. У процесі навчання у них успішно розвиваються психічні процеси — сприймання та спостережливість, пам'ять та увага, уява, набуваючи цілеспрямованого, довільного характеру.
Учні молодшого шкільного віку глибше осмислюють і здатні аналізувати мову та мовлення: слово усвідомлюється як частина мови, висловлювані судження — як речення, в реченні усвідомлюються його члени. Це сприяє поглибленню суджень і міркувань, формуванню логічних висновків, засвоєнню абстрактного математичного та граматичного матеріалу, формуванню культури мовлення.
Молодші школяри оволодівають правилами поведінки в колективі, розглядають свої вчинки та поведінку не тільки з власної позиції, а й з позиції колективу, критично оцінюють поведінку приятелів, стають вимогливими до них. У молодших школярів
розвиваються такі якості, як самовладання, наполегливість, цілеспрямованість, витриманість, дисциплінованість. На цих засадах формується здатність керувати власною поведінкою, підпорядковувати її шкільним завданням. Молодші школярі успішно включаються у трудову діяльність, усвідомлюють її соціальний зміст і значення.
Середній шкільний,або підлітковий, вікпривертає до себе увагу своїми анатомо-фізіологічними змінами в організмі дитини, особливо пов'язаними зі статевим дозріванням. Ці зміни істотно позначаються на психічному розвитку особистості підлітка, на його пізнавальній діяльності та поведінці, на стосунках у колективі.
У підлітків підвищуються пізнавальна активність і розумовий розвиток, зростають допитливість, прагнення пізнати невідоме, зазирнути в майбутнє. Учні середнього шкільного віку помітно виявляють прагнення до самостійності. Але це прагнення при неправильному вихованні може виявлятися у викривлених формах — негативному ставленні до доручень, порад учителів і батьків, невмотивованих вчинках та браваді порушеннями норм поведінки. Це трапляється тоді, коли підліток не включається в життя колективу, не виконує суспшьно корисних доручень, не бачить і не переживає результатів своєї діяльності, а вчителі та батьки не спонукають його до цього, не враховують вікових особливостей його розвитку.
У підлітка помітно зменшується навіюваність і міцніє воля, підвищується інтерес до трудової діяльності, змінюються стосунки в колективі, розвиваються і стають більш стійкими моральні почуття, естетичні смаки. У старшому підлітковому віці інтенсивно формуються ідейна спрямованість, світогляд і самосвідомість особистості. Діяльність стає цілеспрямованішою і соціальне вмотивованішою.
На особливу увагу заслуговує нове в стосунках між хлопчиками та дівчатками: чіткіше визначаються статевий поділ, специфічне у дружбі та поведінці хлопчиків і дівчаток, у них виникає взаємний інтерес. Ці особливості підліткового періоду розвитку потребують великої уваги до організації групової та навчальної діяльності підлітків, дружби і приятелювання й особливо статевого виховання.
Старший шкільний,або молодший юнацький, вікє періодом поглиблення розумового і морального розвитку особистості. У центрі уваги молодшого юнака стають самопізнання та самокритичність, які при неправильному вихованні можуть набрати негативних рис самовпевненості, самозакоханості або невпевненості, невіри у свої сили. У цьому віці чітко окреслюються пізнавальні інтереси, схильність
займатися певною науковою діяльністю, видом спорту, визначаються професійні нахили. Але ці особливості не завжди бувають глибокими та стійкими, якщо не спрямовуються й не зміцнюються школою, вчителями, досвідченими старшими. Молодший юнацький вік — це період формування стійкої дружби і приятелювання, зокрема між юнаками та дівчатами, усталення вольових якостей, рис характеру, дійового застосування засвоєних морально-політичних позицій. Властива старшому шкільному вікові спрямованість на прагнення разом з колективом реалізувати свої задуми є важливим чинником морального й розумового формування особистості в цей період.
На розвитку особистості позначаються уклад суспільного життя, досягнення науки і техніки, багатство інформації, одержуваної через кіно, радіо, телебачення, книги і газети. Тому не можна обмежуватися суто шкільними засобами навчання та виховання підростаючої генерації.
Останніми десятиріччями помітне прискорення, або акселерація,фізичного й розумового розвитку дітей. Дослідженнями доведено, що зрілість настає на 2-3 роки раніше, ніж вона наставала на початку XX сторіччя. Відповідно раніше починається і статеве дозрівання. Разом з тим виявляється розбіжність між розумовим розвитком і невмінням керувати собою, що спричинює порушення норм соціальної поведінки. Акселерація розвитку особистості потребує значної перебудови навчально-виховного процесу у змісті, засобах, організації життя дітей.
Діяльність і поведінка людини залежать не тільки від вікових, а й від індивідуальних її особливостей.
Індивідуальні особливості особистостіза природою та походженням бувають природжені та набуті за життя. До природжених належать фізичні особливості, з якими дитина народжується. Серед них важливу роль відіграють типологічні особливості нервової системи — сила, врівноваженість і рухливість, що є фізіологічним підґрунтям темпераменту. Природжені індивідуальні особливості у процесі виховання, під впливом умов життя змінюються. Серед набутих у процесі навчання, виховання та діяльності індивідуальних особливостей найважливішими є спрямованість особистості, її інтереси, здібності, ідеали та переконання, риси характеру. Природжені та набуті за життя індивідуальні особливості під впливом виховання змінюються, але більшість з них має стійкий характер, і тому вони позначаються на діяльності та поведінці особистості.
Успішне керування формуванням особистості потребує досконалого знання психологічних особливостей розвитку дитини та його використання у навчально-виховній роботі.
Все темы данного раздела:
ПЕРЕДМОВА
Створюючи цей посібник, автори прагнули дещо по-новому виокремити структурні блоки теоретичного матеріалу, що сприятиме кращому формуванню у студентів поглибленого розуміння логічного змісту курсу
Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.
Термін "психологія"походить від грецьк. рзуспе' — душа і 1о'§оз — слово, вчення, що означає "наука про душу".Психічне життя людини складне й ма
Рефлекторна природа психіки
Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І. Сєченов (1829-1905). У своїх
Психіка і свідомість
У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя того чи іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найвищим
Основні галузі психологічних знань
Із розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними.
Ро
Основні галузі психологічних знань
Із розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними.
Ро
Основні напрями в сучасній психології
Останні два сторіччя розвиток психології тісно пов'язаний з досягненнями філософської думки та успіхами природничих наук.
Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ
Запитання для самостійної роботи
Що є предметом психології? Які основні групи психічних явищ вона вивчає?
Які основні завдання стоять перед сучасною психологією?
Назвіть основні принципи наукового вивчення пс
Основні вимоги до методів психології
Психологія як наука має певні предмет і методививчення психічних явищ. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку особи
Основні методи психології. Спостереження, експеримент
Спостереженняяк метод об'єктивного дослідження широко застосовується у психології, педагогічній практиці, соціологічних дослідженнях.
Об'єктом спостереження є поведінка
Бланк для фіксації результатів спостереження
Дата спостереження
За яких умов здійснювалось спостереження
Що
спостерігалося
Що виявлено у процесі спостереження
Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка
Як додатковий метод у психологічному дослідженні використовують тести.
Тест— це проба, іспит, один із способів психологічної діагностики рівня розвитку психічних процесі
Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ
За допомогою кількісного та якісного аналізів так само можна вивчати особистість. Кількісний, або варіаційно-статистичний, аналіз
полягає в обчисленні коефіцієнтів правиль
МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Основні:
спостереження
експеримент
Різновиди експерименту:
лабораторний
природний
Додаткові
Список використаної та рекомендованої літератури
Айзенк Г. Проверьте ваши способности. — М.: Мир, 1972.
Асеев В. Г. Возрастная психология: Учеб. пособие. — Иркутск, 1989.
Блейхер В. М., БурлачукЛ. Ф. Психоло
Виникнення та розвиток психіки
Виникнення та розвиток психіки — одне з найскладніших питань. Наукове пояснення цього питання розвинулося на основі досягнень біологічної та історичної наук. На певному етапі розвитку природи завдя
Розвиток механізмів психічної діяльності
Матеріальним субстратом психіки є нервова система та її периферійні органи — рецептори.Ці механізми психіки є результатом тривалого процесу взаємодії живих організмів з їх середов
Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу
Характерною ознакою психічної реакції є чутливість організму до індиферентних подразників, які за певних умов (збіг їх з біологічно важливими подразниками) сигналізують про можливість або необхідн
Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
З розвитком наук, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди на походження людини та її свідомість.
Найважливішою передумовою для виникнення людської свідомості
Завдання та проблемні ситуації
Чому елементарну чутливість вважають початковою формою власне психіки, а подразливість — лише актом відображення?
Чому павук, посаджений у банку разом з мухою, не "впізнає" ї
ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Поняття про особистість та її структуру
Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Ос
Активність особистості та її джерела
Активністьживих істот — один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Проте активність людини докорінно відрі
Запитання для самостійної роботи
Назвіть основні ознаки особистості.
У чому виявляється суспільна сутність особистості?
Що в особистості зумовлене її біологічною природою?
Як виявляється біологічне в жит
Список використаної та рекомендованої літератури
Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968.
Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1988.
Асмолов А. Г. Историко-зволю
Поняття про групи
Людина живе, розвивається і діє у групі. У колективі й під його впливом відбувається становлення особистості — складається її спрямованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умо
Міжособистісні стосунки у групі
Важливим аспектом у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між чл
Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визнач
Запитання для самостійної роботи
1 . За якими ознаками поділяються групи?
Яка група може стати для особистості референтною?
Які ознаки мають групи різного ступеня організації?
Назвіть істотні ознаки коле
Завдання та проблемні ситуації
Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його не офіційний статус?
Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає кри теріям її реальної цінності
Поняття про діяльність
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму із середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій,
Мета і мотиви діяльності
Мета— це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності. Без мети не може бути свідомої діяльності.
Цілі людської ді
Структура діяльності
В усіх різновидах діяльності люди користуються рухами природженими(безумовно-рефлекторними) та набутими(умовно-рефлекторними). Безумовно-рефлекторні рухи у проце
Засоби діяльності, процес їх засвоєння
Поняття про вміння.Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Це стосується будь-якої виробничої, педагогічної, спортивної діяльності, писання, читання, гри на
Перенесення та інтерференція навичок
Навички, що набуваються, певною мірою спираються на раніше сформовані навички. Це означає, що новоутворювані динамічні стереотипи нашаровуються в корі великих півкуль головного мозку на раніше сфо
Основні різновиди діяльності
Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. Людині незалежно від віку властиві всі три рі
Творча діяльність
Будь-яка фізична і розумова праця за певних суспільних умов може стати творчою діяльністю.
У різних видах праці творчість має певні особливості, що зумовлюються змістом і
Запитання для самостійної роботи
1 . Чим зумовлена активність біологічних індивідів?
Що характеризує поведінку тварин як специфічну форму активності?
Що характеризує діяльність як специфічну форму людської активн
Завдання та проблемні ситуації
1. У наведених далі прикладах визначіть, що належить до руху, а що — до дії:
а) щоб зупинити машину, водій зменшує газ, вимикає зчеплення і натис кає на педаль гальма;
б) щоб
Поняття про мову та її функції
Найзагальнішими та найнеобхіднішими умовами продуктивної психічної діяльності особистості є мова і мовлення, спілкування та увага.
З одного боку, вони пронизують усе психі
Фізіологічні механізми мовної діяльності
Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку, подразниками для якої є слова, "сигнали сигналів" (І. Павлов), що замінюють безпос
Різновиди мовлення
Прояви мовної діяльності неоднорідні, їх можна поділити та класифікувати на певні різновиди за різними ознаками.
Усне мовлення.Це основний різновид мовлення, яке є звучни
Запитання для самостійної роботи
1 . Що таке мова та які її основні елементи?
Перелічіть основні функції мови.
У чому полягає особливість мовлення як процесу та які є його різновиди?
Що є підставою поділ
Завдання та проблемні ситуації
У визначенні мовлення завжди вказується на функцію спілкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути і внутрішнім (подумки)? Що являє собою мова як суспільно-історичне явище? Які науки
Поняття про спілкування
Спілкуванняє важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі ді
Засоби спілкування
Передавання інформації у процесі спілкування забезпечується за допомогою мови як основного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами.
Мова як засіб с
Функції спілкування
Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі основні функції: комунікативну, інтерактивну та перцеп-тивну.
Комунікативна функція— це різні форми
Різновиди спілкування
Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризоване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості ст
Запитання для самостійної роботи
Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми?
Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?
У чому полягає соціальна сутність спілкування?
Яка роль у спілкуванн
Завдання та проблемні ситуації
За яких умов обмін інформацією набирає характеру спілкування? Які причини можуть зашкодити цьому процесові?
Спілкуючись, співрозмовники іноді не можуть дійти спільної думки що до
Список використаної та рекомендованої літератури
Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. — М.: Изд-во МГУ, 1982.
Егидес А. П. Психологическая концепция конфликтного общения // Пси- хол. журн. — 1984. — Т. 5. — № 5.
Поняття про увагу
Особистість, перебуваючи у бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось дума
Фізіологічне підґрунтя уваги
Увага, як показали дослідження, детермінується співвідношенням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, викликаних подразниками, що діють на чуттєву сферу організму, та внутрішніми установ
Різновиди і форми уваги
У психології розрізняють увагу мимовільну, довільну та після-довільну. Усі різновиди уваги тісно взаємопов'язані і за певних умов переходять один в один.
Мимовільна увагав
Властивості уваги
В увазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосередженість, або концентрацію уваги, стійкість, переключення, розподіл та обсяг. Ці властивості є основною передумовою продуктивності праці
Запитання для самостійної роботи
1 . У чому виявляється увага?
Охарактеризуйте фізіологічний механізм уваги.
Що таке осередок оптимального збудження?
Що таке домінанта?
Що є джерелом уваги особи
Завдання та проблемні ситуації
Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості?
Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особист
Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття
Пізнавальна діяльність— це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності.
Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні
Фізіологічне підґрунтя відчуттів
Вчення про вищу нервову діяльність розкриває науково-природничі підвалини відчуттів. І. Сєченов та І. Павлов своїми дослідженнями показали, що відчуття — це своєрідні рефлекторні дії, фізіологічни
Класифікація і різновиди відчуттів
Існують різні класифікації органів відчуттів і чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або зсередини організму. Залежно від міри контакту органів чутт
Основні властивості відчуттів
Кожне відчуття виникає й розвивається за певними закономірностями. Проте всі відчуття мають багато спільного — якість, інтенсивність і тривалість.Відмітні особливості відчуттів —
Відчуття і діяльність
Чутливість аналізаторів людини до дії подразників зумовлена їх психофізіологічними характеристиками, особливостями структури, будови та життєвих функцій. Проте відображувальні можливості аналізатор
Запитання для самостійної роботи
1 . Чому психічний процес "відчуття" належить до чуттєвого пізнання?
У чому полягає особливість відчуттів як чуттєвої форми відображення дійсності?
За якими принципа
Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, чому відчуття є генетичне первинною формою відображення дійсності.
У чому виявляється і чим зумовлюється суб'єктивний характер відчуттів?
Чим можна пояснити в кожному к
Різновиди сприймань
У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єдності. Сприймань поза відчуттями не буває. Розрізняють сприймання за сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смаков
Властивості сприймань
Важливою умовою успішного сприймання об'єктів дійсності є його вибірковість.Вибірковість предмета сприймання зумовлюється потребами та інтересами людини, необхідністю у знаннях, п
Спостереження і спостережливість
Важливими умовами адекватного сприймання є спостереження і спостережливість.Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільше відрізняє
Запитання для самостійної роботи
Який психічний процес називається сприйманням?
У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням і відчуттям?
Охарактеризуйте загальні властивості сприймань.
Що таке стр
Завдання та проблемні ситуації
Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання — це результат складної аналіти- ко-синтетичної діяльності?
Поясніть, яку роль
Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості
Розумові дії та операції мислення
Щоб зрозуміти певний об'єкт, треба знати факти, що його характеризують. Перехід від фактів до розкриття їх сутності, до узагальнюючих висновків відбувається за допомогою розумових і практичних ді
Форми мислення
Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.
Судження— це форма уявного відображення об'єктивної дійсності, яка полягає в т
Процес розуміння
Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності. Розуміння— це складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття в
Процес розуміння
Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності. Розуміння— це складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття в
Різновиди мислення
Об'єктом розумової діяльності людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення
предметно-дійових, перцептивно-образних та поняттєвих к
Індивідуальні особливості мислення
Розумова діяльність різних людей, підлягаючи загальним психологічним закономірностям, водночас характеризується індивідуальними особливостями.Відмітності в розумовій діяльності в
Запитання для самостійної роботи
1 . У чому полягають специфічні особливості мислення як вищої форми пізнавальної діяльності?
У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого?
Завдання та проблемні ситуації
У чому виявляється принципова відмінність мислення людини та "мислен ня машини"? Наведіть аргументи, які б переконливо доводили таку відмінність.
У чому полягають відмін
Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яки
Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яки
Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яки
Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява і органічні процеси
Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше у проце
Процес створення образів уяви
Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються певні сліди попередніх вражень і утворюються нові ком
Різновиди уяви
Діяльність уяви може бути охарактеризована залежно від участі в цьому процесі спеціальної вольової регуляції, від характеру діяльності людини та змісту створюваних образів.
Залежно від уч
Уява і особистість
Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від психічного життя людини взагалі. Особлива роль у створенні образів уяви належить інтересам, потребам, світоглядові особистості
Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити?
Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни
Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити?
Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни
Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити?
Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни
Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити?
Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни
Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити?
Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни
Відтворення та його різновиди
Відтворення— один з основних процесів пам'яті. Воно є показником міцності запам'ятовування і разом з тим наслідком цих процесів.
Засадовою стосовно відтворення є активіза
Забування та його причини
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забування— процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого
Забування та його причини
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забування— процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого
Забування та його причини
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забування— процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого
Запитання для самостійної роботи
Охарактеризуйте найважливіші особливості пам'яті як пізнавального процесу.
Роль пам'яті у психічному житті людини.
Природа асоціацій та їх значення у процесах пам'яті.
Завдання та проблемні ситуації
З досвіду відомо, що, хвилюючись, людина може забувати раніше за- пам'ятоване. Яке фізіологічне пояснення можна дати цьому явищу?
Багато людей для кращого запам'ятовування вдаються до
Поняття про емоції і почуття
Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивнеабо негативнеставлення до неї. Ставлення до дійсності відображується в мозку й переживається як задоволе
Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів
Емоції та почуття становлять складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Природа емоцій і почуттів, як і решти психічних процесів, рефлекторна. Фізіологічним
Вираження емоцій і почуттів
Переживання емоційних станів — радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо — завжди супроводжуються відповідними зовнішніми аб
Форми переживання емоцій і почуттів
Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи й деяких природжених особливостей людини. Багатство емоційни
Вищі почуття
В емоційній сфері людини особливе місце посідають виші почуття.Вони є відображенням переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні
Запитання для самостійної роботи
Як відбувається відображення дійсності у почуттях і чим воно відрізняється від відображення у пізнавальних процесах?
У чому полягає відмінність емоцій від почуттів?
За якими о
Завдання та проблемні ситуації
Чим можна пояснити, що тривале розлучення близьких людей завжди супроводжується стійкими негативними переживаннями?
Чим можна пояснити, що іноді характер емоційних реакцій неадекватний
Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.
У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність — це довільна діяльність.Довшьне напруження фізичних сил, довшьне сприймання, запам'ятовування, довшьна уваг
Довільні дії та їх особливості
У вольовій діяльності розрізняють дії довільні та мимовільні.
Мимовільними діяминазиваються неусвідомлювані дії та рухи. Це насамперед безумовно-рефлекторні рухи, які викл
Аналіз складної вольової дії
Вольові дії людини визначаються свідомо поставленою метою.Діючи, людина ставить перед собою завдання, планує їх виконання, добирає засоби, за допомогою яких вони здійснюються. Щоб
Основні якості волі
Однією з найважливіших вольових якостей особистості є цілеспрямованість.Вона визначається принциповістю та переконанням людини і виявляється у глибокому усвідомленні нею своїх за
Безвілля, його причини і переборення
Безвіллябільшою чи меншою мірою виявляється в різних фізичних і розумових діях. Характерними його особливостями є зниження загальної активності, психічна млявість, вагання там, де
Уу^і> Запитання для самостійної роботи
У чому виявляються основні функції волі?
У чому полягає істотна відмінність довільної дії від мимовільної?
Що таке вольове зусилля і що його викликає?
Що таке сила волі і
Завдання та проблемні ситуації
У житті трапляється так, що, прийнявши рішення, людина починає сумніватися в його правильності й не виконує його. Чим пояснити виникнення таких суперечностей? Про які особливості волі особи
Поняття про темперамент
На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кожної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості,які позначаються на її житті, поведінці, діяльності.
Типи темпераментів
У сучасній психології користуються гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні
Основні властивості темпераменту
Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпе
Слабкий тип.
Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов'язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппократа, він писав, що сангвінік— палкий, врівноважений, про
Роль темпераменту в діяльності людини
Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не лише до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку особистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а отже
Запитання для самостійної роботи
Якими властивостями перебігу психічної діяльності характеризується темперамент?
Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності І. Павлов зро бив засадовими стосовно поділу т
Завдання та проблемні ситуації
Чи можна зробити висновок про темперамент особистості за яскрави ми, але епізодичними проявами її поведінки? В яких життєвих ситуаціях темперамент розкривається найповніше?
Залежн
Поняття про здібності
Серед істотних властивостей людини є її здібності.Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в д
І Структура здібностей
Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, науки тощо) — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостейу певному їх по
Різновиди здібностей
Здібності виявляються в усіх сферах діяльності людини. Вони поділяються на певні види за змістом і характером діяльності. Так, виокремлюють здібності до навчання, малювання, музики, спорту, науки
Та їх природні передумови
Спостереження за діяльністю людей показує, що у їхніх здібностях є певні відмінності. Здібності — це загальнолюдські властивості. Людина може те, чого не зможе найбільш організована тварина. Разо
Запитання для самостійної роботи
У чому виявляються здібності особистості?
Які основні компоненти здібностей?
Як взаємопов'язані здібності та задатки?
Які психічні властивості людини сприяють розвитку зд
Завдання та проблемні ситуації
1. Доведіть, що здібності як властивість особистості є продукт суспільного розвитку.
Чому не можна розглядати високий рівень розвитку знань, умінь і на вичок особистості як на
Поняття про характер
Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисц
Структура характеру
Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдине ціле. Розуміння характеру як єдності його рис не виключ
Основні риси типового характеру
Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні — в сім'ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.
Природа характеру
Психічні властивості людини — це особливий прояв вищої нервової діяльності, підґрунтям якої є природжені особливості нервової системи, своєрідні сполучення яких (сила, врівноваженість, рухливість
Формування характеру
Формування характеру— це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об'єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в резул
Запитання для самостійної роботи
1 . Які риси особистості поєднує в собі характер?
В яких проявах ставлення найповніше виявляється характер особистості?
Які компоненти можна виокремити в структурі характеру?
Завдання та проблемні ситуації
У чому може виявлятися вплив характеру на темперамент? В якому на прямі та за яких умов цей вплив може відбуватися?
Які риси поведінки людини свідчать про силу її характеру? Якими є п
ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ 130
Розділ 10. Відчуття 130
10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів.
Поняття про відчуття 130
Фізіологічне підґрунтя відчуттів 132
ОСОБИСТОСТІ 219
Розділ 17. Темперамент 219
Поняття про темперамент 219
Типи темпераментів 222
Основні властивості темпераменту 223
Фізіологічне підґрунтя
Новости и инфо для студентов