рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Рефлекторна природа психіки

Рефлекторна природа психіки - раздел Психология, ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Відображувальна Діяльність Людини Засадово Зумовлена Рефлектор­Ною Діяльністю...

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлектор­ною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І. Сєченов (1829-1905). У своїх працях він зазначав, що джерелом психічних актів як відображувальної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку. У своїй відо­мій праці "Рефлекси головного мозку" (1863) І. Сєченов писав, що "всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси", що без зовнішнього чуттєвого подразнення психічна діяльність неможлива.

Вчення І. Сєченова про рефлекторну природу психіки розвинув І. Павлов (1849-1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність.

 

Теорія рефлекторної діяльності спирається на три основні принципи наукового дослідження:

детермінізму,тобто поштовху, причини будь-якої дії, її ефекту;

аналізу та синтезу,тобто розкладання цілого на частини і потім
складання нового цілого з елементів;

• структурностіта пристосування динаміки до структури.
Засадовим стосовно вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність

є матеріалістичне розуміння єдності організму та середовища.В ор­ганізмі "все із зовнішнього світу", — зазначає І. Павлов. Зв'язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона є сис­темою відносин, зв'язків. Поведінка організму визначається тими умо­вами, середовищем, у якому живе й діє жива істота.

У своїх дослідженнях І. Павлов довів, що великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у життєдіяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби ор­ганізму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими цен­трами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв'язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середови­щем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І. Павлов і називає вищою нервовою діяль­ністю.

Поведінка живого організму є певною системою реакцій або реф­лексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Рефлекс— це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — основна форма діяльності нервової системи.

Розрізняють два види рефлексів: безумовні, з якими тварина на­роджується, та умовні, які виробляються у неї в процесі життя.

Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися у процесі тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Вони потрібні тварині з перших днів її життя для забезпечення свого існування. Безумовні рефлекси забезпечують організмові пошук поживи, уникнення шкідли­вих впливів тощо.

Безумовні рефлекси спричинені безумовними подразненнями, тоб­то такими, які, діючи на відповідні рецептори — смаковий, дотиковий та інші, викликають відповідні реакції організму. Безумовні рефлекси не зникають і весь час діють при нормальному стані організму. Склад­на система безумовних рефлексів становить діяльність,яку назива­ють інстинктивною.

 

Безумовні рефлекси не можуть задовольнити потреб вищих ор­ганізмів, що живуть у складних умовах. Вони могли б забезпечити потреби організму лише при абсолютній постійності зовнішнього се­редовища. Але оскільки зовнішнє середовище повсякчас змінюється, то пристосування до нього за допомогою одних лише безумовних рефлексів неможливе. Необхідно доповнити їх тимчасовими зв'язка­ми, які утворюються у тварин та людини у процесі життя.

Основним принципом роботи великих півкуль головного мозку, як довів І. Павлов, є утворення тимчасових нервових зв'язків, або умовних рефлексів. Виконуючи дослідження, він помітив, що за певних умов у тварин виникають рефлекси і за відсутності безумовних подраз­ників (наприклад, іноді слина у собаки починає виділятися при по­яві людини, яка його годує, хоча в цей момент їжі собаці не дають). Рефлекси в цьому разі виникають під впливом подразників, які І. Павлов назвав умовними. Він показав, що коли на тварину одночас­но діють два подразники: один — безумовний, наприклад їжа, і дру­гий — умовний, який сам по собі не викликає рефлексу, наприклад дзвінок, то у головному мозку виникають два збудження — від їжі і від дзвінка. Через те що вони діють одночасно, між збудженими нерво­вими центрами утворюється замикання, тобто встановлюється нерво­вий зв'язок. Унаслідок цього зв'язку умовний подразник починає ви­кликати рефлекторну реакцію, як і безумовний.

Зі зміною умов життя змінюються рефлекси. Вони зникають, тоб­то гальмуються, якщо умовний подразник не підкріплювати безумов­ним, і поновлюються, якщо умовний подразник знову підкріпити без­умовним.

Умовно-рефлекторна діяльність людини— надзвичайно складна, різноманітна й тонка система зв'язків. Нові нервові зв'язки утворю­ються на грунті не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворе­них умовних зв'язків, які набрали відповідної сили та стійкості. Не­обхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кори великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні таки­ми підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування но­визною явищ.

Основними процесами нервової діяльності є збудженнята галь­мування.

На кору великих півкуль головного мозку одночасно діє багато різних подразників, але на велику кількість подразників організм не ре­агує, оскільки збудження, викликані ними, гальмуються.

Гальмування відбувається одночасно зі збудженням. Завдяки галь­муванню цілої низки ділянок кори збудження скеровується в якомусь одному напрямку й зосереджується в певній ділянці кори.

За певних умов збудження та гальмування поширюються, ірра­діюють по корі великих півкуль, викликаючи збудження або гальму­вання інших ділянок кори, чи знову зосереджуються, концентрують­ся в пункті свого виникнення.

Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різні асоціа­ції — образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують ви­конувану діяльність.

У разі концентрації збудження у певній ділянці кори інші її ділян­ки в цей час гальмуються. Поширення чи зосередження збудження та гальмування здійснюється за законом іррадіації й концентраціїнерво­вих процесів.

Збудження та гальмування взаємодіють. Збудження в певних ділян­ках кори великих півкуль головного мозку викликає гальмування в інших ділянках і навпаки: гальмування в одних ділянках кори викли­кає збудження в інших. Таке явище відбувається за законом взаємної індукціїзбудження та гальмування.

Розрізняють індукцію позитивну і негативну.

При позитивній індукції гальмування в певній ділянці кори викли­кає збудження в інших її ділянках. У цьому разі діяльність організму відбувається в напрямі збудження, посилюється увага до змісту діяль­ності. При негативній індукції збудження в якійсь ділянці кори вик­ликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього діяльними. Не­гативна індукція спостерігається при відхиленні від основної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збуджен­ня від основного подразнення, тобто відвертається увага від викону­ваної діяльності.

Гальмування нервових процесів буває безумовне, або зовнішнє, і умовне, або внутрішнє.

Зовнішнє гальмуваннянастає внаслідок дії сильного стороннього подразника. Вироблений умовний рефлекс, наприклад виділення собакою слини на засвічування електричної лампочки, припиняється, якщо почне діяти сильний звук.

Зовнішнє гальмування є проявом дії негативної індукції. Воно ви­являється ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості працездатності нерво­вої клітини. У цьому разі сила подразника не тільки не викликає посилення реакції, а навпаки, реакція зменшується або зовсім галь­мується.

 

Гальмівні процеси, що виникають у клітині через її перенапружен­ня, оберігають її від руйнування. Тому таке гальмування називають ще захисним.

Внутрішнє гальмуваннятак само зумовлюється зовнішніми обста­винами. Одним із проявів умовного, або внутрішнього, гальмування є послаблення тимчасових зв'язків. Воно настає тоді, коли умовний подразник (наприклад, світло), на який вироблено умовний рефлекс, час від часу не підкріплюється безумовним подразником (наприклад, їжею). Утворений зв'язок у цьому разі гальмується, і рефлекс згасає. Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загаль­мований тимчасовий нервовий зв'язок легко поновлюється, і умов­ний подразник знову викликає умовний рефлекс. Гальмування тимча­сових нервових зв'язків спричинює забування.

Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференційне. Якщо з умовних подразників, на які виробився умовний рефлекс, підкріплювати безумовним подразником лише деякі, то умовний реф­лекс виникає на ті умовні подразники, які підкріплювалися безумов­ним. А збудження від інших подразників, що не підкріплюються, гальмуються, і умовний рефлекс на них не виявляється. Так, якщо вироблено умовний рефлекс на звук, але підкріплюється звук лише певної висоти чи інтенсивності, то й умовний рефлекс далі виникати­ме лише на звук тієї висоти чи інтенсивності, яка підкріплювалася. Відбувається диференціювання подразнень. Організм точно відрізняє дійові, тобто підкріплювані подразники, від недійових, що не під­кріплюються безумовним подразником. Дослідженнями встановлено, що собака, наприклад, може диференціювати звукові подразники з точністю до 1/8 тону. Диференційне гальмування сприяє уточненню та розрізненню виправданих життям подразників від невиправда­них. Це яскраво виявляється в навчально-виховній діяльності. Роз­різнення, уточнення та засвоєння знань або актів поведінки ефектив­ні тоді, коли істотні властивості в них тими чи іншими засобами підкріплюються, а неістотні — гальмуються.

Поряд із замикальноюфункцією великі півкулі головного мозку виконують також аналітико-синтетичні.

Взаємодіючи із середовищем, організм відповідає не на всі под­разнення, що надходять до мозку, а лише на ті, які слугують задово­ленню його потреб. Розрізняючи подразники, мозок на одні з них відповідає, а на інші не відповідає. Так аналізуються предмети зовнішнього світу.

 

Найпростіший,елементарний аналізвиконують і нижчі відділи цен­тральної нервової системи. Вищий аналіз,який є засадовим щодо актів поведінки, здійснюється за допомогою кори великих півкуль головно­го мозку. Суть роботи кори полягає в аналізі та синтезі подразнень, що доходять до неї.

Аналітична діяльність відбувається за допомогою спеціальних механізмів, які І. Павлов назвав аналізаторами. Вони виникли й розви­нулись у процесі біологічного розвитку тварин внаслідок їх пристосу­вання до умов життя, до різних видів енергії зовнішнього світу, що впливали на організм, — світлової, звукової, хімічної, механічної, тем­пературної тощо.

Великі півкулі є грандіозним аналізатором як зовнішнього, так і внутрішнього світу організму.

Аналізатори здійснюють аналітичну діяльність у зв'язку з галь­мівними процесами в корі великих півкуль головного мозку. Одні подразнення чи комплекси подразнень серед тих, що надходять до кори великих півкуль, виокремлюються, тобто викликають там збуд­ження, і на них тварина реагує, відповідає. Інші ж подразнення галь­муються, і на них тварина не відповідає. Аналіз має підґрунтя, з одно­го боку, в аналізаторній здатності рецепторів, периферійних закінчень, а з іншого — у процесі гальмування, що розвивається в корі великих півкуль головного мозку і відокремлює те, що не відповідає дійсності, від того, що відповідає дійсності. Процес гальмування сприяє вдоско­наленню коригування аналітичної діяльності великих півкуль голов­ного мозку.

Одночасно з аналізом великі півкулі головного мозку здійснюють синтез, сутність якого полягає в замиканні нервових зв'язків.

Синтетична діяльність великих півкуль буває дуже складною. Утворюються цілі ланцюги й системи тимчасових зв'язків. Процеси, які у психології називають асоціаціями, є не що інше, як утворення тимчасових зв'язків, тобто акти синтезу. Мислення є асоціацією: спо­чатку елементарною, а потім — ланцюгами асоціацій; проте кожна перша асоціація є моментом народження думки.

Для того щоб успішно орієнтуватися в оточенні, тварина неодмінно повинна аналізувати й синтезувати його. Пізнавальні процеси, мис­лення — це складна аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку.Специфічно людське мислення виникає на грунті складнішої аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль на основі мови.

Діяльність великих півкуль головного мозку — це сигнальна діяльність. Великі півкулі головного мозку завжди реагують на різ­номанітні подразники, які сигналізують про те, що має для життя ор­ганізму важливе значення. Наприклад, світло або звук можуть сиг­налізувати живій істоті про наявність їжі, небезпеку тощо.

Сигнали, які викликають предмети, та їх властивості або явища природи, становлять собою першу сигнальну систему,що властива і тваринам, і людині. Перша сигнальна система — це фізіологічне підґрунтя відчуттів, сприймань, уявлень. Дійсність для тварин сигналізується майже виключно подразненнями, які безпосередньо над­ходять до спеціальних клітин зорових, слухових та інших рецепторів організму, та їх відображеннями у великих півкулях.

Вища нервова діяльність людини як суспільної істоти якісно відрізняється від вищої нервової діяльності тварин. У процесі праці, у суспільному житті люди виробили звукову мову як засіб зв'язку, засіб взаємного спілкування.

Мовна функція внесла новий принцип у діяльність великих пів­куль. Слово у житті людини стало своєрідним сигналом. Воно є дру­гою,специфічно людською сигнальною системоюдійсності. Кожне слово як назва предмета, властивості чи дії замінює відповідний пер­ший сигнал, тобто сигналізує перші сигнали.

Якщо відчуття та сприймання предметів і явищ навколишнього світу є для людини першими, конкретними сигналами дійсності, то мова, насамперед кінестезичні подразнення, що йдуть до кори головно­го мозку від мовних органів, — це другі сигнали, сигнали сигналів.

Слово завдяки попередньому життю дорослої людини пов'язане з усіма зовнішніми та внутрішніми подразненнями, що надходять до великих півкуль. Воно їх сигналізує, замінює і тому може викликати всі ті дії, реакції, що їх викликають конкретні подразнення.

Друга сигнальна система виникає на основі першої і без неї існува­ти не може. Вона діє лише у зв'язку з першою сигнальною системою, вступаючи з нею в найскладніші взаємозв'язки.

Друга сигнальна система у взаємодії з першою є фізіологічним під­ґрунтям вищого, абстрактного мислення людини та її свідомості, за­собом пізнання самої себе. Фізіологічним підґрунтям низки інших психологічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, утворення нави­чок тощо) також є взаємодія першої та другої сигнальних систем. Участь другої сигнальної системи в цих психологічних процесах робить їх свідомими.

 

Великі півкулі головного мозку — надзвичайно складна динамічна система. У процесі діяльності постійно утворюються нові й нові умовні зв'язки. Вони об'єднуються в певні системи. Системність зв'язків забез­печує успішну діяльність тварини та людини. Процеси, які відбува­ються у великих півкулях головного мозку, постійно прагнуть до об'єднання, стереотипної об'єднувальної діяльності. Безліч подраз­нень, що надходять до великих півкуль як ззовні, так і зсередини організму, стикаються, взаємодіють, систематизуються й завершу­ються динамічним стереотипом.

Динамічний стереотип потрібний для успішної взаємодії організму із середовищем. Повторення однакових рухів і дій, однакових актів поведінки, схожих реакцій організму забезпечує йому успішну діяль­ність, задоволення потреб.

Відомо, що людина звикає до певного способу дій, виробляє пев­ний спосіб сприймання, запам'ятовування, мислення. Автоматизуючи свої дії, вона виробляє навички та звички, які полегшують свідомо спрямовану діяльність. Провідну роль у цьому відіграють динамічні стереотипи.

У процесі діяльності постійно утворюються нові динамічні стерео­типи. Старі ж динамічні стереотипи не зникають, вони взаємодіють з новоутворюваними, сприяють їх утворенню або, навпаки, пере­шкоджають цьому, внаслідок чого успішне утворення нових стереоти­пів гальмується.

Вироблення й перебудова динамічного стереотипу потребують великої роботи нервової системи. Ця робота може займати багато часу й залежить від складності виконуваної діяльності, а також від індивідуальних особливостей та стану тварини чи людини.

Вироблення й підтримка динамічного стереотипу завжди пов'я­зуються з певними переживаннями.

Нервові процеси, що відображаються у великих півкулях голов­ного мозку при встановленні й підтримуванні динамічного стереоти­пу, є підґрунтям почуттів і зумовлюють характер та інтенсивність почуттів. Фізіологічним підґрунтям почуттів труднощів, бадьорості і стомленості, задоволення і засмученості, радості й відчаю тощо є зміни, порушення старого динамічного стереотипу чи складність вста­новлення нового.

Динамічний стереотип краще утворюється тоді, коли подразники діють у певній системі, певній послідовності та певному порядку. Підтримується динамічний стереотип додержанням певного зовнішнього порядку, системи та режиму діяльності.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

МАУП... С Д Максименко В О Соловієнко ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Рефлекторна природа психіки

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
Створюючи цей посібник, автори прагнули дещо по-новому виокремити структурні блоки теоретичного матеріалу, що сприятиме кращому формуванню у студентів поглибленого розуміння логічного змісту курсу

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.
Термін "психологія"походить від грецьк. рзуспе' — душа і 1о'§оз — слово, вчення, що означає "наука про душу".Психічне життя людини складне й ма

Психіка і свідомість
У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктив­ної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя того чи іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найви­щим

Основні галузі психологічних знань
Із розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними. Ро

Основні галузі психологічних знань
Із розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності певні галузі цих знань поступово виокремились і стали самостійними. Ро

Основні напрями в сучасній психології
Останні два сторіччя розвиток психології тісно пов'язаний з до­сягненнями філософської думки та успіхами природничих наук. Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ

Запитання для самостійної роботи
Що є предметом психології? Які основні групи психічних явищ вона вивчає? Які основні завдання стоять перед сучасною психологією? Назвіть основні принципи наукового вивчення пс

Основні вимоги до методів психології
Психологія як наука має певні предмет і методививчення психічних явищ. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку особи

Основні методи психології. Спостереження, експеримент
Спостереженняяк метод об'єктивного дослідження широко за­стосовується у психології, педагогічній практиці, соціологічних до­слідженнях. Об'єктом спостереження є поведінка

Бланк для фіксації результатів спостереження
  Дата спостереження За яких умов здійснювалось спостереження Що спостерігалося Що виявлено у процесі спостереження

Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка
Як додатковий метод у психологічному дослідженні використо­вують тести. Тест— це проба, іспит, один із способів психологічної діагности­ки рівня розвитку психічних процесі

Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ
За допомогою кількісного та якісного аналізів так само можна вивчати особистість. Кількісний, або варіаційно-статистичний, аналіз полягає в обчисленні коефіцієнтів правиль

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Основні: спостереження експеримент Різновиди експерименту: лабораторний природний Додаткові

Список використаної та рекомендованої літератури
Айзенк Г. Проверьте ваши способности. — М.: Мир, 1972. Асеев В. Г. Возрастная психология: Учеб. пособие. — Иркутск, 1989. Блейхер В. М., БурлачукЛ. Ф. Психоло

Виникнення та розвиток психіки
Виникнення та розвиток психіки — одне з найскладніших питань. Наукове пояснення цього питання розвинулося на основі досягнень біологічної та історичної наук. На певному етапі розвитку природи завдя

Розвиток механізмів психічної діяльності
Матеріальним субстратом психіки є нервова система та її пери­ферійні органи — рецептори.Ці механізми психіки є результатом тривалого процесу взаємодії живих організмів з їх середов

Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу
Характерною ознакою психічної реакції є чутливість організму до індиферентних подразників, які за певних умов (збіг їх з біологічно важливими подразниками) сигналізують про можливість або не­обхідн

Виникнення та історичний розвиток людської свідомості
З розвитком наук, особливо історії та біології, поступово формува­лися погляди на походження людини та її свідомість. Найважливішою передумовою для виникнення людської свідо­мості

Завдання та проблемні ситуації
Чому елементарну чутливість вважають початковою формою власне психіки, а подразливість — лише актом відображення? Чому павук, посаджений у банку разом з мухою, не "впізнає" ї

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Поняття про особистість та її структуру Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Ос

Активність особистості та її джерела
Активністьживих істот — один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення пот­реб організму. Проте активність людини докорінно відрі

Розвиток і виховання особистості
Проблема розвитку та виховання особистості належить до най­актуальніших соціальних аспектів суспільного життя і завжди по­требує глибокого наукового обгрунтування психологічної сутності чинників ць

Запитання для самостійної роботи
Назвіть основні ознаки особистості. У чому виявляється суспільна сутність особистості? Що в особистості зумовлене її біологічною природою? Як виявляється біологічне в жит

Список використаної та рекомендованої літератури
Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1988. Асмолов А. Г. Историко-зволю

Поняття про групи
Людина живе, розвивається і діє у групі. У колективі й під його впливом відбувається становлення особистості — складається її спря­мованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умо­

Міжособистісні стосунки у групі
Важливим аспектом у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникають між чл

Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках
Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визна­ч

Запитання для самостійної роботи
1 . За якими ознаками поділяються групи? Яка група може стати для особистості референтною? Які ознаки мають групи різного ступеня організації? Назвіть істотні ознаки коле

Завдання та проблемні ситуації
Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його не­ офіційний статус? Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає кри­ теріям її реальної цінності

Поняття про діяльність
Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму із середовищем. Джерелом актив­ності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій,

Мета і мотиви діяльності
Мета— це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності. Без мети не може бути свідомої діяльності. Цілі людської ді

Структура діяльності
В усіх різновидах діяльності люди користуються рухами природ­женими(безумовно-рефлекторними) та набутими(умовно-рефлектор­ними). Безумовно-рефлекторні рухи у проце

Засоби діяльності, процес їх засвоєння
Поняття про вміння.Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Це стосується будь-якої виробничої, педагогічної, спор­тивної діяльності, писання, читання, гри на

Перенесення та інтерференція навичок
Навички, що набуваються, певною мірою спираються на раніше сформовані навички. Це означає, що новоутворювані динамічні сте­реотипи нашаровуються в корі великих півкуль головного мозку на раніше сфо

Основні різновиди діяльності
Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно від ме­ти, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. Людині незалежно від віку властиві всі три рі

Творча діяльність
Будь-яка фізична і розумова праця за певних суспільних умов може стати творчою діяльністю. У різних видах праці творчість має певні особливості, що зумовлю­ються змістом і

Запитання для самостійної роботи
1 . Чим зумовлена активність біологічних індивідів? Що характеризує поведінку тварин як специфічну форму активності? Що характеризує діяльність як специфічну форму людської активн

Завдання та проблемні ситуації
1. У наведених далі прикладах визначіть, що належить до руху, а що — до дії: а) щоб зупинити машину, водій зменшує газ, вимикає зчеплення і натис­ кає на педаль гальма; б) щоб

Поняття про мову та її функції
Найзагальнішими та найнеобхіднішими умовами продуктивної психічної діяльності особистості є мова і мовлення, спілкування та увага. З одного боку, вони пронизують усе психі

Фізіологічні механізми мовної діяльності
Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяль­ність кори великих півкуль головного мозку, подразниками для якої є слова, "сигнали сигналів" (І. Павлов), що замінюють безпос

Різновиди мовлення
Прояви мовної діяльності неоднорідні, їх можна поділити та кла­сифікувати на певні різновиди за різними ознаками. Усне мовлення.Це основний різновид мовлення, яке є звучни

Запитання для самостійної роботи
1 . Що таке мова та які її основні елементи? Перелічіть основні функції мови. У чому полягає особливість мовлення як процесу та які є його різновиди? Що є підставою поділ

Завдання та проблемні ситуації
У визначенні мовлення завжди вказується на функцію спілкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути і внутрішнім (подумки)? Що являє собою мова як суспільно-історичне явище? Які науки

Поняття про спілкування
Спілкуванняє важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі ді

Засоби спілкування
Передавання інформації у процесі спілкування забезпечується за до­помогою мови як основного, специфічно людського знаряддя спілку­вання, а також немовними засобами. Мова як засіб с

Функції спілкування
Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокре­мити такі основні функції: комунікативну, інтерактивну та перцеп-тивну. Комунікативна функція— це різні форми

Різновиди спілкування
Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризоване за різними па­раметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості ст

Запитання для самостійної роботи
Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми? Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті? У чому полягає соціальна сутність спілкування? Яка роль у спілкуванн

Завдання та проблемні ситуації
За яких умов обмін інформацією набирає характеру спілкування? Які причини можуть зашкодити цьому процесові? Спілкуючись, співрозмовники іноді не можуть дійти спільної думки що­ до

Список використаної та рекомендованої літератури
Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. — М.: Изд-во МГУ, 1982. Егидес А. П. Психологическая концепция конфликтного общения // Пси- хол. журн. — 1984. — Т. 5. — № 5.

Поняття про увагу
Особистість, перебуваючи у бадьорому стані, активно, по-дійово­му ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось ду­ма

Фізіологічне підґрунтя уваги
Увага, як показали дослідження, детермінується співвідношен­ням збуджень у корі великих півкуль головного мозку, викликаних подразниками, що діють на чуттєву сферу організму, та внутрішніми установ

Різновиди і форми уваги
У психології розрізняють увагу мимовільну, довільну та після-довільну. Усі різновиди уваги тісно взаємопов'язані і за певних умов переходять один в один. Мимовільна увагав

Властивості уваги
В увазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосередже­ність, або концентрацію уваги, стійкість, переключення, розподіл та об­сяг. Ці властивості є основною передумовою продуктивності праці

Запитання для самостійної роботи
1 . У чому виявляється увага? Охарактеризуйте фізіологічний механізм уваги. Що таке осередок оптимального збудження? Що таке домінанта? Що є джерелом уваги особи

Завдання та проблемні ситуації
Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть позитивно впливати на прояви уваги особистості? Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особист

Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття
Пізнавальна діяльність— це процес відображення в мозку люди­ни предметів та явищ дійсності. Відображення реальності в людській свідомості може відбувати­ся на рівні

Фізіологічне підґрунтя відчуттів
Вчення про вищу нервову діяльність розкриває науково-природ­ничі підвалини відчуттів. І. Сєченов та І. Павлов своїми дослідженнями показали, що відчуття — це своєрідні рефлекторні дії, фізіологічни

Класифікація і різновиди відчуттів
Існують різні класифікації органів відчуттів і чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або зсередини організму. Залежно від міри контакту органів чутт

Основні властивості відчуттів
Кожне відчуття виникає й розвивається за певними закономірно­стями. Проте всі відчуття мають багато спільного — якість, інтен­сивність і тривалість.Відмітні особливості відчуттів —

Відчуття і діяльність
Чутливість аналізаторів людини до дії подразників зумовлена їх психофізіологічними характеристиками, особливостями структури, будови та життєвих функцій. Проте відображувальні можливості аналізатор

Запитання для самостійної роботи
1 . Чому психічний процес "відчуття" належить до чуттєвого пізнання? У чому полягає особливість відчуттів як чуттєвої форми відображення дійсності? За якими принципа

Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, чому відчуття є генетичне первинною формою відображен­ня дійсності. У чому виявляється і чим зумовлюється суб'єктивний характер відчуттів? Чим можна пояснити в кожному к

Різновиди сприймань
У чуттєвому пізнанні відчуття та сприймання виявляються в єд­ності. Сприймань поза відчуттями не буває. Розрізняють сприймання за сенсорними особливостями (зорові, слухові, нюхові, дотикові, смаков

Властивості сприймань
Важливою умовою успішного сприймання об'єктів дійсності є його вибірковість.Вибірковість предмета сприймання зумовлюється потре­бами та інтересами людини, необхідністю у знаннях, п

Спостереження і спостережливість
Важливими умовами адекватного сприймання є спостереження і спостережливість.Вони яскраво виявляються при довільному цілеспря­мованому сприйманні. Спостереження найбільше відрізняє

Запитання для самостійної роботи
Який психічний процес називається сприйманням? У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням і відчуттям? Охарактеризуйте загальні властивості сприймань. Що таке стр

Завдання та проблемні ситуації
Чому сприймання не можна звести до простої суми відчуттів? Як слід розуміти твердження, що сприймання — це результат складної аналіти- ко-синтетичної діяльності? Поясніть, яку роль

Поняття про мислення. Соціальна природа мислення
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприй­мань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналіза­торів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні власти­вості

Розумові дії та операції мислення
Щоб зрозуміти певний об'єкт, треба знати факти, що його харак­теризують. Перехід від фактів до розкриття їх сутності, до узагаль­нюючих висновків відбувається за допомогою розумових і практичних ді

Форми мислення
Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять. Судження— це форма уявного відображення об'єктивної дійсності, яка полягає в т

Процес розуміння
Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності. Розуміння— це складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття в

Процес розуміння
Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності. Розуміння— це складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття в

Різновиди мислення
Об'єктом розумової діяльності людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних та поняттєвих к

Індивідуальні особливості мислення
Розумова діяльність різних людей, підлягаючи загальним психо­логічним закономірностям, водночас характеризується індивідуальни­ми особливостями.Відмітності в розумовій діяльності в

Запитання для самостійної роботи
1 . У чому полягають специфічні особливості мислення як вищої форми пізнавальної діяльності? У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого?

Завдання та проблемні ситуації
У чому виявляється принципова відмінність мислення людини та "мислен­ ня машини"? Наведіть аргументи, які б переконливо доводили таку відмінність. У чому полягають відмін

Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яки

Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яки

Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яки

Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява і органічні процеси
Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше у про­це

Процес створення образів уяви
Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, ак­тивізуються певні сліди попередніх вражень і утворюються нові ком

Різновиди уяви
Діяльність уяви може бути охарактеризована залежно від участі в цьому процесі спеціальної вольової регуляції, від характеру діяль­ності людини та змісту створюваних образів. Залежно від уч

Уява і особистість
Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від психічного життя людини взагалі. Особлива роль у створенні об­разів уяви належить інтересам, потребам, світоглядові особистості

Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити? Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни­

Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити? Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни­

Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити? Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни­

Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити? Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни­

Завдання та проблемні ситуації
Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам'яті. За якими ознаками це можна встановити? Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни­

Відтворення та його різновиди
Відтворення— один з основних процесів пам'яті. Воно є показни­ком міцності запам'ятовування і разом з тим наслідком цих процесів. Засадовою стосовно відтворення є активіза

Забування та його причини
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забу­вання— процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування вияв­ляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого

Забування та його причини
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забу­вання— процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування вияв­ляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого

Забування та його причини
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забу­вання— процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування вияв­ляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого

Запитання для самостійної роботи
Охарактеризуйте найважливіші особливості пам'яті як пізнавального процесу. Роль пам'яті у психічному житті людини. Природа асоціацій та їх значення у процесах пам'яті.

Завдання та проблемні ситуації
З досвіду відомо, що, хвилюючись, людина може забувати раніше за- пам'ятоване. Яке фізіологічне пояснення можна дати цьому явищу? Багато людей для кращого запам'ятовування вдаються до

Поняття про емоції і почуття
Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивнеабо негативнеставлення до неї. Ставлення до дійсності відображується в мозку й переживається як задоволе

Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів
Емоції та почуття становлять складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Природа емоцій і почуттів, як і решти психічних процесів, рефлекторна. Фізіологічним

Вираження емоцій і почуттів
Переживання емоційних станів — радості, любові, дружби, сим­патії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо — завжди супроводжуються відповідними зовнішніми аб

Форми переживання емоцій і почуттів
Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи й деяких природжених особливостей людини. Багатство емоційни

Вищі почуття
В емоційній сфері людини особливе місце посідають виші почуття.Вони є відображенням переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні

Запитання для самостійної роботи
Як відбувається відображення дійсності у почуттях і чим воно відрізняється від відображення у пізнавальних процесах? У чому полягає відмінність емоцій від почуттів? За якими о

Завдання та проблемні ситуації
Чим можна пояснити, що тривале розлучення близьких людей завжди супроводжується стійкими негативними переживаннями? Чим можна пояснити, що іноді характер емоційних реакцій неадекватний

Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставле­них цілей.
У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність — це довільна діяльність.Довшьне напруження фізичних сил, довшьне сприймання, запам'ятовування, довшьна уваг

Довільні дії та їх особливості
У вольовій діяльності розрізняють дії довільні та мимовільні. Мимовільними діяминазиваються неусвідомлювані дії та рухи. Це насамперед безумовно-рефлекторні рухи, які викл

Аналіз складної вольової дії
Вольові дії людини визначаються свідомо поставленою метою.Діючи, людина ставить перед собою завдання, планує їх виконання, до­бирає засоби, за допомогою яких вони здійснюються. Щоб

Основні якості волі
Однією з найважливіших вольових якостей особистості є цілеспря­мованість.Вона визначається принциповістю та переконанням лю­дини і виявляється у глибокому усвідомленні нею своїх за

Безвілля, його причини і переборення
Безвіллябільшою чи меншою мірою виявляється в різних фізичних і розумових діях. Характерними його особливостями є зниження за­гальної активності, психічна млявість, вагання там, де

Уу^і> Запитання для самостійної роботи
У чому виявляються основні функції волі? У чому полягає істотна відмінність довільної дії від мимовільної? Що таке вольове зусилля і що його викликає? Що таке сила волі і

Завдання та проблемні ситуації
У житті трапляється так, що, прийнявши рішення, людина починає сумніватися в його правильності й не виконує його. Чим пояснити виникнення таких суперечностей? Про які особливості волі особи

Поняття про темперамент
На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кож­ної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості,які позначаються на її житті, поведінці, діяльності.

Типи темпераментів
У сучасній психології користуються гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.Кож­ному з цих типів властиві своєрідні психологічні

Основні властивості темпераменту
Темперамент як динамічна характеристика психічної діяльності особистості має певні властивості, які позитивно або негативно по­значаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпе

Слабкий тип.
Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов'язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппо­крата, він писав, що сангвінік— палкий, врівноважений, про

Роль темпераменту в діяльності людини
Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не ли­ше до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку осо­бистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а от­же

Запитання для самостійної роботи
Якими властивостями перебігу психічної діяльності характеризується темперамент? Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності І. Павлов зро­ бив засадовими стосовно поділу т

Завдання та проблемні ситуації
Чи можна зробити висновок про темперамент особистості за яскрави­ ми, але епізодичними проявами її поведінки? В яких життєвих ситуаціях темперамент розкривається найповніше? Залежн

Поняття про здібності
Серед істотних властивостей людини є її здібності.Здібності та діяльність, особливо праця, органічно взаємопов'язані. Людські здібності виникли й розвинулись у процесі праці. І в д

І Структура здібностей
Кожна здібність (наприклад, до малювання, музики, техніки, на­уки тощо) — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостейу певному їх по

Різновиди здібностей
Здібності виявляються в усіх сферах діяльності людини. Вони поділяються на певні види за змістом і характером діяльності. Так, ви­окремлюють здібності до навчання, малювання, музики, спорту, на­уки

Та їх природні передумови
Спостереження за діяльністю людей показує, що у їхніх здібнос­тях є певні відмінності. Здібності — це загальнолюдські властивості. Людина може те, чого не зможе найбільш організована тварина. Ра­зо

Запитання для самостійної роботи
У чому виявляються здібності особистості? Які основні компоненти здібностей? Як взаємопов'язані здібності та задатки? Які психічні властивості людини сприяють розвитку зд

Завдання та проблемні ситуації
1. Доведіть, що здібності як властивість особистості є продукт суспільного розвитку. Чому не можна розглядати високий рівень розвитку знань, умінь і на­ вичок особистості як на

Поняття про характер
Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в тем­пераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяль­ності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дис­ц

Структура характеру
Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особис­тості є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдине ціле. Розуміння характеру як єдності його рис не виключ

Основні риси типового характеру
Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні — в сім'ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Природа характеру
Психічні властивості людини — це особливий прояв вищої нерво­вої діяльності, підґрунтям якої є природжені особливості нервової сис­теми, своєрідні сполучення яких (сила, врівноваженість, рухливість

Формування характеру
Формування характеру— це процес становлення стійких психо­логічних утворень особистості під впливом об'єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в резул

Запитання для самостійної роботи
1 . Які риси особистості поєднує в собі характер? В яких проявах ставлення найповніше виявляється характер особистості? Які компоненти можна виокремити в структурі характеру?

Завдання та проблемні ситуації
У чому може виявлятися вплив характеру на темперамент? В якому на­ прямі та за яких умов цей вплив може відбуватися? Які риси поведінки людини свідчать про силу її характеру? Якими є п

ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ 130
Розділ 10. Відчуття 130 10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття 130 Фізіологічне підґрунтя відчуттів 132

ОСОБИСТОСТІ 219
Розділ 17. Темперамент 219 Поняття про темперамент 219 Типи темпераментів 222 Основні властивості темпераменту 223 Фізіологічне підґрунтя

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги