розумових дій (П.Я. Гальперін)
У теорії Гальперіна чітко розділяються орієнтуюча частина дії та її виконавча частина: "саме орієнтуюча частина в першу чергу відповідає за хід (процес) научання та якість його результатів". Щоб сформувати у дитини уявлення про те, що і в якій послідовності потрібно робити, необхідно спочатку побудувати певний "алгоритм" виконання завдання, тобто схему орієнтуючої основи дії, та дати її дитині у вигляді не тільки усних вказівок та пояснень, як це зазвичай буває, а у зовнішній, "матеріалізованій" формі, наприклад, у вигляді картки, на якій все розписано. Гальперін доводить, що всі форми психічної діяльності можна розглядати як різноманітні форми орієнтування суб'єкта у проблемних ситуаціях. До них слід відносити як пізнавальні процеси (сприймання, пам'ять, мислення), так і більш складні психічні утворення – почуття, потреби, мотиви тощо. Потреби означають не лише спонукання до дії у зовнішньому середовищі, вони зумовлюють вибіркове ставлення до його об'єктів і зумовлюють загальне спрямування дій на те, чого суб'єкту не вистачає і в чому він відчуває потребу.