Навички – це повністю автоматизовані компоненти умінь, що реалізовуються на рівні несвідомого контролю. Навичка – це автоматизований компонент дії. Розвиток і вдосконалення діяльності можна представити як перехід компонентів окремих умінь, дій і операцій на рівень навичок.
Основні види научання:
1. Реактивне научання має місце, коли організм пасивно реагує на зовнішні фактори й у нервовій системі мимоволі виникають зміни, формуються нові сліди пам'яті. До цього виду поведінки відносяться: імпринтинг, звикання, сенсибілізація й умовні рефлекси.
2. Оперантне научання (термін, уведений біохевіористами) – це такі дії, для вироблення яких організму треба активно експериментувати із середовищем і в такий спосіб установлювати зв'язки між різними стимулами. Оскільки живим істотам, і особливо людям, властива активність, то, потрапляючи в різні ситуації й обставини, вони змушені пристосовуватись і в результаті спроб і помилок, формування реакцій і спостереження в них формуються нові способи поведінки.
3. Когнітивне научання являє собою не просте встановлення якихось асоціативних зв'язків між двома стимулами або ситуацією й відповіддю організму, а й оцінку даних зв'язків з урахуванням минулого досвіду та можливих наслідків. У результаті цього процесу приймається якесь рішення. До даного виду научання відносять: латентне научання, вироблення складних психомоторних навичок, інсайт і научання шляхом міркувань. Спостереженнями встановлено, що підготовленість в якому-небудь одному виді діяльності надає певний вплив на освоєння інших видів діяльності. Цей вплив може бути позитивним, тобто полегшує формування нової навички (позитивний перенос, або індукція, навичок), чи негативним, тобто утрудняє його (негативний перенос, або інтерференція, навичок). У будь-якої нової для себе діяльності людина в більшості випадків спирається на попередній досвід і в тій чи іншій мірі використовує свої знання й уміння при вирішенні знову виникаючих задач.