Функцію організації діяльності виконують емоційні явища шляхом виокремлення в образі предметів, які є мотивом діяльності. Від їх інтенсивності залежить успішність діяльності. Проте емоції нерідко і дезорганізують її. Наприклад, вони можуть негативно позначатися на пізнавальній діяльності [4; 43]. Взагалі ж існує залежність між рівнем емоційного напруження і успішністю діяльності, яку ще у 1908 р. встановили Р.М. Перкс і Дж.Д. Додсон. Чинником такої залежності є рівень складності задачі. Чим важча задача, тим нижчий рівень емоційного напруження потрібний для максимально успішної діяльності. Отже, певний ступінь такого напруження може сприяти розв'язанню легших і стати на заваді виконання складних задач. Зауважмо, що емоції не є чимось зовнішнім щодо діяльності, а безпосередньо включені в процес її здійснення як момент єдності афекту. В. Симонов подав своє розуміння емоцій у вигляді формули:
Е = (П • (Ін – Іс),
де Е – емоція, її сила і якість;
П – величина актуальної потреби;
(Ін – Іс) – оцінка ймовірності задоволення певної потреби на підставі вродженого і прижиттєво сформованого досвіду;
Іи – інформація про засоби, необхідні для задоволення потреби;
Іе – інформація про засоби, якими володіє людина в певний момент.
Отже, за формулою сила і якість емоції, яка виникає в людини, визначаються силою потреби і оцінкою можливості її задоволення в ситуації, що склалася.