Філософські проблеми у творчості Шекспіра

КУРСОВА РОБОТА Філософські проблеми у творчості Шекспіра Зміст Вступ Розділ І. Філософське осмисленя людини та світу у трагедії В.Шекспіра Гамлет 1. Шекспіра 2. Тлумачення образу Гамлета 3. Провідні риси гуманізму трагедії Гамлет Розділ ІІ. Герой і світ у трагедії Король Лір 2.1. Еволюція світосприйняття Шекспіра у трагедії Король Лір 2. Суперечність образу Ліра 3. Поняття людини у трагедії Король Лір 4. Трагедія Короля Ліра - людини Розділ ІІІ. Зіткнення Добра і Зла у трагедії Макбет 3.1. Зіставлення образів Макбета і Ліра 3.2. Ідейно-художнє багатство творів Шекспіра Висновки Список використаних джерел Розділ І. Філософське осмислення людини у трагедії В.Шекспіра Гамлет 1. Шекспіра Доба, в яку жив і творив Вільям Шекспір, отримала назву - Ренесанс, або Відродження. Це було справжнім переворотом, внаслідок якого середньовічна система цінностей змінилася новим світоглядом.

Цей світогляд мав антропоцентричний характер - вже людина, а не бог став центром світу. Людина відкриває для себе безмежність та невичерпне багатство навколишнього світу, ідеалом стає всебічно розвинена, духовно досконала, гармонійна особистість. Світогляд тієї доби називають гуманізмом. По суті, названа вище ідеологія засновувалася на вірі в людину, в її духовну й моральну природу, її необмежені можливості удосконалення.

Класичне формулювання вона знайшла в трактаті італійського гуманіста Піко делла Мірандоли Про людську гідність 1486 , де автор, звертаючись до людини від імені бога-творця, проголошував Я ставлю тебе в центр світу, щоб звідти було тобі зручніше бачити все, що є в свті. Піко славив дивне і високе призначення людини, якій дано досягнути всього, до чого вона прагне, і бути тим, ким вона захоче, бо тільки людині дана можливість впасти до тваринного рівня або піднятися до богоподібної істоти - виключно завдяки внутрішній волі. вінцем цієї утопії, цього, сказати б, епохального міфа самосвідомості культури Відродження була ідея досконалості людини в гармонійному світі. Середньовіччя мало цікавилося внутрішнім світом людини.

Епоха відродження поставила людину в центр уваги, письменники відкривали нові глибини внутрішнього світу людини.

Звільнившись від світосприйняття Середньовіччя, згідно з яким людина була слухняною маріонеткою в руках Бога, вони зрозуміли величність людини. В історії людства є періоди, коли нове відношення до людини виявляється з більшою пристрастю, ніж звичайно.

Таким періодом, в історії Англії було Відродження. Саме в цей час філософське поняття людини підлягло значній зміні і розвитку, що в свою чергу, привело до відповідного розширення значення слова людина, збагачення його ідейного змісту, зміни синонімічного ряду, втрати старих та появи нових співвідносних зв язків його з іншими словами та поняттями. В сучасному зарубіжному шекспірознавстві можна помітити нові намагання заперечити вплив гуманістичної філософії на світогляд і філософський словник Шекспіра та представити творчість великого драматурга в цілому продуктом середніх віків. Саме в цей час філософське поняття людини підлягало значній зміні і розвитку, що, в свою чергу, привело до відповідного розширення значення слова людина, збагачення його ідейного змісту, зміни синонімічного ряду, втрати старих та нових співвідносних звязків з іншими словами та поняттями.

Активне використання слова людина, зміна і збільшення лексичних засобів вираження позначуваного ним поняття, нове тлумачення і філософський зміст - все це пов язане із ствердженням нового відношення до людини, характерного для світогляду передових мислителів епохи Відродження, епохи гуманізму, коли утверджується нове розуміння людини, людської індивідуальності. В основі вживання слова людина в цьому контексті лежить уявлення про людину як істоту, наділену нескінченними здібностями, високими розумовими якостями та красою тіла. Саме в даному випадку людина вживається як термін філософії у повному розумінні цього слова. Нове трактування та відношення до терміну людина в Гамлеті стане ще більш переконливим, коли навести такі середньовічні та антигуманістичні порівняння та епітети людини, як комаха, залишок, нікчема, крихта.

Таким чином, слово людина виступає в Гамлеті як термінологічний виразник поняття людини і має виразно закінчене філософське значення.

Аналіз показує, що дане слово Шекспір наповнює новим гуманістичним змістом, продовжуючи кращі традиції класичної і гуманістичної філософії. Термін людина виступає в творі як центральний член синонімічного ряду, члени якого, стаючи його синонімами або доповненнями, сприяють розкриттю його смислового і філософського змісту. З поняттям людини також пов язується наявність розуму, інтелекту.

Лексико-семантичний зв язок слів людина та розум, тварина є постійним і стоїть на передньому плані. Немає сумніву, що в основі співвідношення людина - розум лежить уявлення про розум як про суттєвий визначальний компонент змісту філософського поняття людина, причому словом розум позначається та якість, яка в першу чергу відрізняє людину від тварини.

Гуманізм епохи Відродження заперечив середньовічне вчення про нікчемність людини. Він створив філософію, що піднесла людину на неабияку висоту. Це проявилося в новому розумінні природи людини вона вже сприймається не судиною гріха, якою її вважали в середні віки, але не найдосконалішим із творінням Бога. Людина прекрасна вже як творіння тілесне.

Тіло її - приклад найдосконалішого механізму. Художники Відродження, що досліджували людське тіло, знаходили не тільки закони анатомічної будови, але і гармонію у положенні мязів, органів всієї фігури загалом. Ось чому навіть анатомічні замальовки Леонардо да Вінчі мають високий художній рівень. Пози і рухи також вивчалися художниками не тільки з точки зору природності , але і точки зору краси. Вони відкривали її в кожному кроці, жесті, повороті фігури або голови. Їх етюди були вивченням найбільш прекрасного у зовнішньому образі людини.

Достатньо згадати його поему Венера і Адоніс, пластичні образи її двох героїв, щоб відчути, наскільки втілив Шекспір античний ідеал в його ренесансному переосмисленні. Не тільки естетично, але й філософськи людина була також високо піднята мислителями Ренесансу. У великому ланцюжку існування, як його розуміли гуманісти, людині відводиться особливе місце. Вона стоїть між двома великими світами нижче її - все царство матеріального, рослинний і тваринний світ над нею небеса - царство духу. Людина належить обом світам як істота тілесна, вона - плоть, матерія як істота духовна, вона наділена розумом, що являється в ній частиною божественості. Середньовічне вчення про життя, признаючи за людиною це місце, водночас відхиляло все матеріальне, як ношу, що тягне людину і веде її до гріха. Ренесанс реабілітував плоть, не зовсім окремо ставлячи тілесну природу на один рівень з божественою стороною особистості - розумом.

Шекспір поділяє на людину, яка належить обом світам. Оскільки, Середньовіччя розглядало людину з точки зору і тілесності, і духовності. Таким чином у філософському осмисленні поняття людина чітко виступають два моменти, а саме - момент наявності розуму, інтелекту та момент наявності тіла, які разом об єднуються і творять філософський зміст поняття людина. Щодо вживання і розуміння слова людина можна твердити, що Шекспір виходить з того значення слова, яке склалось у творах видатних філософів нового часу - продовжувачів традицій класичної філософії. Шекспір вірно схопив, тенденцію розвитку і вживання терміну людина в філософії нового часу. Згодом, у Локка, даний термін у співвідношенні людина - розум - тварина набуває вже принципового філософського значення.

Вираження ідеї людини за допомогою слова mind дуже показове для філософії епохи Відродження і характерне для словника Шекспіра - гуманіста. Таким чином, поняття людина вживається в новому філософському значенні, яке за своєю суттю значно відрізняється від середньовічно-схоластичного, коли основним елементом у його визначенні була душа. Професор Сміт вірно зауважив, що в середні віки людина розглядалась не як особа, індивід, а як душа, що врятовується або гине. Драматургічна система Шекспіра виражає гуманістичну концепцію людини як центру світобудови.

Так само, як людина у вченнях гуманістів, перед його поглядом виникає і образ людини, як його змальоване у гуманістичній філософії. Кожне слово - згусток філософської думки епохи Відродження.

Не тільки ідеї - слова, якими користується Шекспір, народженні цією філософією, вони - терміни, якими користувалися теоретики гуманізму в своїх трактатах.

Більшість гуманістів були послідовниками Платона і ставили духовне начало вище всього. Варто наголосити на деяких елементах світогляду естетичної системи Шекспіра, які наближують його до Платона, неоплатонників. По-перше, це ідея існування космічної гармонії. Кінцева мета розвитку людства - в досягненні цієї гармонії, а найвища мета людського життя - гармонізація власної душі, прагнення до істинно прекрасного.

По-друге, любов - сила, яка впорядковує Всесвіт, надає йому динаміки. Ця сила має якісну ієрархію, по-різному виявляючись на різних ступенях еволюції космосу. Осягати істину людина може, лише піднявшись на вищий ступінь пізнання - intuitio intellectualis, тобто інтелектуальний екстаз , інтуїція розуму, осягнення і конструювання думкою.

Нарешті, людина - це космос, і кінцева мета творіння, ланка, яка повязує матеріальні та духовні сили Всесвіту. Кожна пєса Шекспіра - мікрокосм, малий згусток великого всесвіту. В ній є все, що складає ланки, які утворюють світ. В повному погодженні з філософією гуманізму, в центрі кожної пєси - людина. Особливість драм Шекспіра в тому, що людина в них знаходиться у тісному звязку зі всім світом життя. Це, доречі, помітив ще Й.В.Гете Шекспір приєднується до світового духу як і той, він пронизує світ від обох нічого не заховано.

Але якщо завдання світового духу - зберігати таємницю до, а іноді і після завершення діяльності, то призначення поета - розповідати її до терміну або в крайньому випадку робити нас повіреними під час діяльності . Творчість Шекспіра поділяється на три періоди. Саме у другому трагічному періоді 1601-1608 створені великі трагедії Гамлет , Макбет , Король Лір , Отелло. Трагедія постала на грунті кризи гуманістичного світогляду Шекспіра і, ширше, всієї ідеології ренесансного гуманізму водночас вона є чи не найглибшим і найзавершенішим художнім вираження цієї кризи.

Зміна світовідчуття, зрозуміло, не була в Шекспіра несподіваною, а стала наслідком діалектики його світогляду. Основа кризи гуманістичної ідеології Відродження - розчарування у досконалості людської природи. Джерелом трагічного у цей час стає не вирішуваний конфлікт між особистістю, носієм гуманістичної природи та світом, що живе за законами егоїзму та несправедливості. Каталізатором зміни світовідчуття послужили суспільно-політичні події тогочасної англійської дійсності, позначеної особливим драматизмом і контрастом.

Хід суспільно- історичного розвитку, зокрема ексцеси первісного нагромадження, невблаганно підривали характеризовану ідеологію, розкривали її невідповідність реальній дійсності й реальній людині. В.Шекспір не перестає захоплюватися тілесною красою людини. Царська велич краси може глибоко вразити людину. Йдеться не про абстрактну небесну красу, а про красу земну, і втіленням її являється жінка. Бірон захоплюється красою коханої Хто б міг, на красу її обличчя Орлиним оком пристрасно споглядаючи, Не перетворитися відразу ж у сліпого? Краса - це вища досконалість світу, і вона втілена в чудовій жінці, Розаліні Всі фарби, слив виблискування, Прикрасили собою відблиски свої, Так досконала краса її, Що в ній одній всі досконалості утіленні. В Гамлета краса невідємна від інших переваг.

Гамлету його покійний батько малюється прикладом всіх людських досконаналостей Яка неперевершена краса цих рис, Обличчя Зевса кучери Аполлона Погляд, як у Марса властна гроза Осанкою - то сам гінец Меркурій На небом улюбленій горі Насправді таке поєднання, Де кожний бог вдавив свою печаль, Щоб дати всесвіту образ людини. Вчення гуманістів про те, що людина богоподібна істота, отримує тут повністю точне вираження.

Старший Гамлет подібний богам. Ось чому в період кризи гуманізму Шекспірові близьким став Платон, і неоплатонізм. Шекспір стає бароковим, пізнає трагедію розкутого людського духу. Основоположник ренесансного платонізму флорентинець Марсиліо Фічіно сказав про людину наступне Людина рівнозначна розумній душі, її досконалість всьго світу, завдяки бескінечній здатності мислити і волі, пізнання і любові, вміння утотожнити себе з всіма іншими речами. Піко делла Мірандола пішов ще далі, поставивши людину над усіма і давши їй свободу, яку не мали інші земні істоти.

Це пише зрілий Шекспір Що людина, коли вона зайнята тільки Сном і їжою? Тварина, не більше. Той, хто нас створив з думкою стати обширною, Що дивиться вперед, вклав в нас Не для того богоподібний розум, Щоб пліснявів він. Ця думка не була для нього новою, коли він писав Гамлета. Вона була рано засвоєна і вкладена в уста другорядного персонажа другоі частини Генріха VI Невігластво - прокляття господнє, А знання - крила, що несуть нас до неба. Відродження, розчарування у досконалості людської природи.

Джерелом трагічного стає невирішуваний конфлікт між особистістю, носієм гуманістичної природи та світом, що живе за законами егоїзму та несправедливості. Відродження було справжнім духовним переворотом, внаслідок якого середньовічна система цінностей змінилася новим світоглядом. людство. Людина все більще стає центром уваги. Істинний образ людини втілюється в античному ідеалі виховання.

Заміна світовітовідчуття, зрозуміло, не була в Шекспіра несподіваною, а стала наслідком діалектики його світогляду. Каталізатором у цьому процесі послужили суспільно-політичні події тогочасної англійської дійсності, позначеної особливим драматизмом і контрастами.

На шекспірівській сцені місцем дії завжди являється земля. З потайбічним світом і царством природи життя, зображуване Шекспіром, ще звязане, але перше і головне в ренесансному театрі - людина. Вона частина великого світу, і чим більш вона є значущою, тим більшу участь в її долі примають надприродні сили. В даній праці робиться спроба проаналізувати одного з центральних філософських понять у драмі Гамлет, а саме поняття людина. Воно має значення людина, жива істота, особистість, тобто означає людську істоту незалежно від роду і віку Який довершений витвір -людина Шляхетні думки, безмежні здібності! Увесь вигляд, кожен рух викликає захоплення! Вчинки нагадують янгола! Бога нагадує розуміння! Окраса всесвіту! Взірець усього сущого. 203 Важливим фактором для такого тлумачення слова людина в Гамлеті є наявність не лише постійного співвідношення людина - розум, але і той факт, що воно розвиває своєрідний протиставний зв язок із словом тварина. Аналіз показує, що співвідношення людина - розум - тварина повторюється в п єсі в ряді випадків і, таким чином, характерне для слововживання Шекспіра. Використання слова тварина як синоніму слову людина стилістично і ідеологічно виправдане, тому що воно дає оцінку негідної свого високого звання людини з точки зору гуманістичного світогляду Якщо в людини головні бажання - Лиш їсти і спати - це хіба людина Худоба й годi. Той, хто дарував Нам пам ять, передбачення і розум 256 В основі лексико-семантичного зближення слів людина та тварина як філософських термінів у Гамлеті лежать спільні смислові зв язки обох слів. З єднувальною ланкою виступає тут слово створіння людина - розумне створіння, тварина - не розумне створіння. Роль розуму, лексичним виразником якого в найширшому значенні виступає настільки важливою у визначенні філософського поняття людини в Гамлеті , що він може ототожнюватись з його носієм, людиною.

Так, у вислові такий шляхетний розум! Така людина! Вираз шляхетний розум синонімічний виразові шляхетна людина, тобто їх значення настільки злились, що їх неможливо розмежувати. Другим елементом, що становить зміст філософського поняття людина в Гамлеті , є тіло. Це знаходить свій вираз у тісному співвідношенні людина - тіло Природа, визріваючи, плекає Не тільки мязів лиць у храмі тіла Бринить відправа розуму й душі. 169 Аналіз лексики відомого монолога Гамлета Який довершений витвір-людина також дозволяє виділити аналогічний лексичний ряд, а саме людина- думка, здібності, вчинки янгола, взірець. Останні три слова служать для позначення тих головних ознак, за допомогою яких Шекспір виражає своє захоплення людським тілом, його красою, формами, рухами та жестами.

В Гамлеті є цілий ряд слів, близьких за смислом до слова тіло, які трактуються у дуже широкому філософському плані. В першу чергу до них належить машина в значенні людське тіло, яким Гамлет позначає себе в листі до Офелії. Незважаючи на дещо евфуїстичне забарвлення цього слова, воно вказує, що Гамлет - студент-філософ та дуже образно передає ідею людського тіла як єдиного, цілого гармонійно, злагодженого механізму. В такому матеріалістично-атомістичному значенні дане слово вживається в англійській художній і філософській літературі вперше.

В основі становлення нового значення цього слова лежать наукові дані фізіології та анатомії людини, успіхи механіки та сама семантика цього слова. Не менш важливим за слово machine є temple, яке Шекспір вживає в Гамлеті також в значенні людське тіло. Дане слово як своєрідний стилістичний варіант не тільки означає те саме, що й тіло, але одночасно виражає авторську оцінку і той глибокий гуманістичний зміст, який Шекспір вкладав у поняття людського тіла. В такому значенні великий драматург вживав слово дуже рідко і лише в серйозних за філософським змістом контекстах.

Лексичні засоби для вираження філософського змісту поняття людина в Гамлеті є новими для того часу і відрізняються від засобів середньовічної філософії, які й основному зводились до співвідношення людина-душа-тіло. Синонімом слова людина в розглядуваному плані виступає в Гамлеті також слово особа, яке розділяє з ним функцію найбільш загального вираження поняття людини. Дане слово в значенні людина, особа, хтось , індивідум - особа було повністю закріплене саме в творах Шекспіра. До нього в епоху середніх віків особа мало значення маска та видатна особа. Професор Дж. Дойчбайн вказує на одну особливість у зміні засобів вираження поняття людина в той час якщо раніше людина, носій душі, позначалась займенниками я, ти, то тепер, зокрема в Гамлеті , людина як носій розуму, думки позначається займенником себе, собою, сам. Отже, слова особа і займенник сам особисто є свого роду еквівалентами людини, виражаючи поняття людини, її індивідуальності як сукупності відмінних, неповторних розумових та тілесних ознак і якостей.

Різниця між ними та, що займенник виражає внутрішнє я людини, її розум на противагу до тіла, тоді як особа з цим останнім пов язане нерозривно.

Варто відмітити, що такі середньовічні позначення людини космічного характеру, як маленьке королівство чи мікрокосмос, в Гамлеті відсутні. Не зустрічаємо також у творах Шекспіра слова індивід. Найповніше нове філософське значення слова людина виражено у монолозі Гамлета з другої дії, в якому міститься філософія гуманізму і рівного якому за мовною красою немає у всій англійській літературі. Проф. Лосєв О.Ф. в Естетиці Відродження пише про те, що Гамлет - це передусім віра у вільну й розумну людину Це цілком людина Відродження.

В її венах пульсує титанічна кров благородної естетики Ренесансу, яка звикла звеличувати окрему особистість, славити її розум, хоробрість, мужність, як і героїчну жертовність в ім я суспільства й народу. Ці високі ідеали наштовхнулися на бездуховну й антидуховну нову дійсність, тому вся естетика трагедії Гамлета в нічим іншим, як трагедією загибелі індивідуалізму Відродження. На думку проф. Лосєва О.Ф за естетикою загибелі титанізму Відродження стоїть те, що кожний титан хоче володіти всім існуванням, але в цьому прагненні він наштовхується на інших титанів, кожний з яких також хоче володіти всім а поза як усі титани, власне кажучи, рівносильні, то й виходить, що кожний з них може тільки вбити іншого. Через те, мовляв, кожна трагедія Шекспіра закінчується горою трупів - жахливим символом повної безвиході й загибелі титанічної естетики Відродження. Цей висновок авторитетного дослідника цілком правильний щодо названої естетики в її стосунках з трагедійною творчістю Шекспіра. 1.2.

Тлумачення образу Гамлета

Для частини суспільства зберігалася та індивідуальна воля, що була при... Лір назвав свій новий стан божевіллям. До цієї людської величі він дійшов своїм неспокійним розумом, лише ста... Хоча фабула, як правило, дана Шекспірові історією чи літературою, геро... Трагедія не тільки багата думками сама по собі, але вона спонукає до д...