рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Иван Франко

Иван Франко - раздел Литература, Іван Франко Перегортаючи Сторінки Його Творчості, Ми Прагнемо Збагнути Й Ося...

Іван Франко Перегортаючи сторінки його творчості, ми прагнемо збагнути й осягти багатогранний талант цієї людини. Цей діамант, який щоразу виблискує новими гранями, дивує нас, зачаровуючи.Великий глибокий знавець давнини свого народу, ерудит у сфері світової історії й письменства – Іван Франко – ці свої знання послідовно й активно спрямовував на відстоювання й утвердження окремійності й давності українського письменства. Наукова спадщина І. Франка включає десятки й десятки праць, у яких автор звертається до проблем національної ідентичності не тільки письменства, а й українського народу.

Поезія І.Я. Франка близька до народної творчості своєю глибиною і простотою. Яскравий тому приклад – невмируща його збірка „Зів’яле листя”, джерелом для якої були ситуації з його життя.Великий шанувальник Франкової поезії Дмитро Павличко написав передмову до збірки „Зів’яле листя”. У ній він, зокрема, підкреслює: коли поет у власні страждання починає вбирати болі й муки понівеченої душі своєї любові, то досягає найвищої, найщирішої й найрозручливішої ноти. „Є в „Зів’ялому листі”, – пише Д. Павличко, – особливо в його другій частині, речі такої краси й глибинності, що їх сміливо можна зарахувати до найгеніальніших творінь світової любовної лірики”. Поезія митця – це побудовані на народопісенній основі твори про власні болісні переживання, бурхливі та пристрасні. Лиш біль страшний, пекучий в серці там Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшне: бам, бам, бам. А сліз нема, ні крові, ані поту. Умеркне світ довкола, і я сам Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! Кричать! – та горло біл запер. Його твори стали популярними піснями і на крилах музики линуть до людських сердець, роблячи їх відвертими, добрими, спонукаючи людей на світліші вчинки.Сам же Франко писав: „ надіюся, що й теперішнє покоління знайде в моїх віршах не одно таке, що відгукнеться в його душі зовсім не песимістичними тонами”. Але багато творів І. Франко ніколи в пресі і зі сцени не звучали в радянський час. Лише борися, не корися Радше впадь, а сил не трать Хоч пропадь, але не зрадь! . Довго нас недоля жерла, Досі нас напруга жре, Та ми крикнім: „Ще не вмерла, Ще не вмерла і не вмре!” Звичайно, такі заповіти письменника не могли побачити світ у часи переслідування. Утвердження поетом невмирущості рідної літератури, що особливо яскраво проявилося у творах „Пролог”, „Великі роковини” та ін також було не до вподоби властям, тим паче, що митець визначив основною ідеєю своїх творів боротьбу народа за свою незалежність. Важливо відмітити, що у творчості І. Франка велике значення мав образ злочинця.

Злочин стає подійним ферментом, що спонукає людську психіку до осмислення власного гріховного вчинку, що врешті до каяття („Для домашнього огнища”, „Ріпник”, „Оповідання про розбійника Флавіана”, „Надні”, „В тюремній шпиталі”). Я вважаю, що саме цей психологічний підхід ретельно описаний у його творчості оберігає людину від учинення вчинків, які можуть нашкодити якимось чином оточуючим.

На мою думку людей не можна винуватити за те, що вони коять злочин.

Вдумавшись у суть практично кожного злочину, ми бачимо, що злочинці роблять ці вчинки заради щастя, комфорту. Цих людей можна тільки пожаліти, як це й робив Іван Якович Франко. У своїх витвірах митець зображав аналогічні ситуації, і писав, що в кожному випадку є вихід, навіть якщо в усьому винна влада. „Людина від віків прямує до одної мети, до щастя.Щастя це здобуде аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї в одне; коли всяка її наука стане працею, корисною для суспільства, а вся праця буде виявом її розвиненої думки, розуму й науки”. І Франко, здавалося б, віднаходить душевний спокій, „наче спочиває на дітях од моря сліз і горя, співцем яких він зробився”, а проте і в цих його творах лунає глухий відгомін соціальної боротьби за існування.

Висока пристрасть, глибокі патріотичні поривання і поетична щирість, мистецька самобутність так природно поєднується в них. Зауважу лише, що Франко як поет-громадянин у багатьох своїх творах свідомо порушував проблеми народного життя, свої патріотично-політичні ідеї висловлював у формі національних гасел.

Найчастіше для опису своїх заповітних думок митець звертався до жанрів гімну, прологу, наповнюючи їх злободенним змістом, втіленим у динамічну, оригінальну художню форму.У „Великих роковинах”, наприклад, історичну долю нашого народу автор розкрив за допомогою алегоричного образу козака-невмираки, що виступає символом незнищенності України. Його цікавлять соціальні й екологічні сторони сільського життя, гніт, страждання і всяка кривда.

Франко віддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто добуває хліб не тільки собі, але й іншим. Разом з вірою в людину у Франковій душі живе віра в світле майбутнє нашої землі. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скелю неправди і пробитись до світла, хоч би й довелось вкрити кістками шлях до нового життя.Це свята віра лунає у Франковому вірші „Коменярі”. Цей вірш не можна читати без хвилювання: романтизм його захоплює і підносить, викликає глибоку повагу до тих, хто проголошує свою мету: своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добре нове у світ. Образ коменярів, озброєних важкими залізними шолотами, під ударами яких рушиться скеля старого задушливого світу, виростає до узагальненого показу революціонерів, борців за нове життя, за добро і щастя.

Образ коменярів, який з надзвичайною силою втілює красу і велич колективної праці, не втратив свого ідейного й художнього значення і для нас. Як коменярі падають на шляху до нового життя, знесилені, так і інші, що заступають на їхнє місце, йдуть, не збавляючи кроку, бо їм світить ясність ідеалу: І всі ми вірили, що своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. Лірика поета будить сумління, допомагає вистояти в будь-яких життєвих випробуваннях, кличе на боротьбу.

Але як сказав Михайло Коцюбинський: „Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами.

Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного”. Відколи існує людина на землі, існує кохання – чисте, благородне почуття. Тема кохання – вічна тема в літературі. Наврядчи знайдеться хоч один поет у світовій літературі, котрого б не хвилювала, не бентежила ця тема. Та Іван Франко, звернувшись до інтимної лірики, сказав у літературі про кохання своє, неповторне, глибоко хвилююче слово.

Чи можна залишитись байдужим, читаючи такі вірші як „Не знаю, що мене до тебе тягне”, „Так, ти одна моя правдивая любов”. Франко зізнається: „Хвилини, в котрих я любив були, може, найкращі в моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості”. Трьох коханих послала доля поету, але дружиною стала четверта – Ольга Хоружинська.

Жінка, яка ділила радощі і горе, яка створювала умови для творчості, була жінкою-другом, жінкою-сподвижницею.Як і кожна людина, І Франко мріяв про велике кохання, про гарну і вірну подругу свого життя. І, мріючи, він створив собі ідеал кохання і коханої. Його дівчина повинна була бути вродлива, щира і розумна, палкої вдачі і передових поглядів, щоб стала для нього і чарівною дівчиною, і вірною дружиною, і надійним товаришем.

Цей ідеал молодий Франко шукав і в житті, а коли не знаходив – тужив за ним і знову шукав. Він так вірив, що любов врятує його від отих земних незгод. Але нажаль він помилився. Його доля була не настільки проста.Отже тільки праця Ось що тепер його врятує. Були у Франка свої дні журби, і часто його життя тягнулось за ним, наче воєнний табір. Але він ніколи не був песимістом, ніколи не відокремлював себе від народної недолі, не замикався у власних стражданнях.

Тому він мав повне право на весь голос заявити: Я син народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик – праця, щастя і свобода, я є мужик, пролог, не епілог. Він був справді сумлінням нації і її інтелектуалом. Маленькою краплиною, в якій відзеркалювалась доля його народу, віками гнобленого і віками пригніченого.Незважаючи на всі свої кривди, образи та страждання, Іван Франко з трепетом у душі дивився, як прокидається український народ, прагне до справедливості і правди та шукає до них шляхів. Уже задля цього міг нести ціле своє життя важкий хрест.

Не зважаючи на життєві негаразди, письменник з гідністю виходив з будь-якої складної ситуації. І коли Іван Франко саме на цих теренах великою людиною став, то завдячувати це він міг виключно собі, заплативши за свою велич важкою ціною своєї тяжкої долі, щоденною боротьбою з оточенням, обставинами і самим собою. В сучасному світі можна тільки позаздріти силі його могутньої волі та шляхетному характеру.Можливо саме цих рис нам іноді бракує для досягнення своїх мрій та сподівань. Найбільше, що вражає і вражатиме в нім – це його прагнення до правди, справедливості, істини, майже не властиві у ті часи українській нації. Провиною всьому був страх, навіяний (або прищеплений) українцям самодержавною владою, цілью якої було винищення цієї нації взагалі. Подібні почуття загоняли жертв самодержавного строю у глухий кут, більшість не знала, як поводитись себе з суровою владою.

Люди боялись ділитись між собою власними думками, щодо нестерпного життя, бо ніхто не знав якими наслідками все це могло обернутись.

Знаючи все це, І. Франко сам вирішив, що для нього головніше майбутнє своєї Батьківщини. В його характері і нетрадиційній, майже неукраїнській, волі – саме сконцентрована його велич.Для нас навіки залишиться таємницею як людина може переступити через своє особисте життя, та присвятити його народові. Звісно його діяльність зробила величезний внесок у самовизначенні українців, але на початку свого життєвого шляху він не знав вдасться йому виконати свої задуми, чи ні. На мою думку, якщо б в нашій державі було більше патріотів, схожих на І. Франка, то наш народ був більш сплаченим та єдиним. Кожний громадянин відчував би відповідальність за майбутнє України і робив би свій вклад, хоча б маленький, але все ж таки значний для Батьківщини.

Треба задуматись над словами І. Франка, які є дуже актуальними у наш час: „Я можу здригатися, можу тихо проклинати свою долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням”. Ці слова дійсно дуже важливі і ми повинні до них прислуховуватись.

Такі люди як він змогли донести до нас культуру, мову українського народу, хоча їм було дуже тяжко. І ми, в свою чергу, повинні передати естафету наступним поколінням. Але нажаль не всі українці це цінують та звертають на це увагу. Івана Франка називали Коменярем, Вічним революціонером і Духом неспокою, Титаном праці і думки, але все це дозволяло спокіно дивитись, як кожного дня він відчайдушно бореться з нуждою, бореться за виживання, подібно до того, як це чинимо сьогодні. Він був відомим ученим, з його думкою рахувався вчений світ, був членом Академії наук, першим серед українців, який мав дістати Нобелівську премію, але його не допустили до звичайної доцентури у Львівському університеті. Він, Франко, став непотрібним для цієї справи.

Він став зайвим.Його треба було спихнути і оголосити політичним трупом та порекомендувати зайнятись тихою наукою, яка б, до речі, нікому не шкодила.

Оскільки створена Франком радикальна партія могла мати одного лідера, то вона розлетілась на нові з новими лідерами та опікунами народу. З Франка нагло сміялися.Про нього розпускали найогидніші плітки тільки з однією метою: загнати його в кут. Ці чутки, плітки мали на меті скомпроментувати його в очах народу, який вірив тільки йому. У його житті вишукували свідомо компроментуючи випадки, робили їх набутком всіх. У ньому ніхто ніколи не шукав доброго, світлого, гідного наслідування.

Йому навіть не дали роботи у своїх рідних українських видавництвах. Ним ігнорували.Якщо й давали роботу, то для того, щоб відносив кореспонденцію на пошту, сидів кореспондентом на судових нудних процесах, був коректором та переписувачем чужих рефератів та докладів. Він був першим українським письменником, який не відважився, а вимушений був жити з праці рук. Суспільство побудоване так, що одні захопили незчисленні багатства, а інші не мають нічого. В деяких країнах багаті хоч трохи діляться з бідним і тим самим стимулюють суспільство від вибуху; в інших же неімущі залишені напризволяще і або вимирають, або ж готуються до вибуху чи вивчають закони, щоб досягти покращення свого становища мирним шляхом.

Так так побудоване суспільство. Таким його бачив І. Франко.Він помер і достатки його були такі, що не було його в чому похоронити: ні взуття, ні білизни, ні костюму.

Те, що мав, вкрали в першу ніч окупації російськими військами міста Львова. На постій у хату Франка, беззахисної людини з паралізованими руками, ввели двісті солдат, результати перебування яких шокували цілий цивілізований світ. Так, він був не без гріха. По тій дорозі, якою вів народ до землі обітованої, неначе Мойсей. Натикався на гострі кути та блудив манівцями. Але саме завдяки його радикальним ідеям український народ зміг відродитися.Навіть у часи повної зневіри, коли здавалося, що ніякого просвіту в житті уже не буде, Франко знову й знову ставав до боротьби.

Силу йому повертало все те ж почуття любові до людини і високої відповідальності перед майбутніми поколіннями.Так і Франко вірить, що посіяне ним слово проросте в душі народу покликом до боротьби, пробудження національної гідності та послужить поступу до омріяної незалежності, до св. волі: Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народі вольних волі Пруснем Кавказ, впережится Бескидом, Покотиш вірним морем гомін волі І глянеш, як хозяїн домовитий По своїй хаті і по своїм полі.

– Конец работы –

Используемые теги: Иван, Франко0.051

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Иван Франко

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Социально-философские взгляды Ивана Франко
В художественном наследии Ивана Франко проза занимает видное место. Сочетание у Франко таланта великого художника и публициста дало поразительные… Украинский поэт Максим Рыльский так писал об удивительных особенностях,… Писатель жил на рубеже двух столетий 1856 1916 и как великий художник в своих произведениях осмыслил важнейшие события…

Сатира и юмор русской литературы XIX века на примере "Повести о том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем" Н.В.Гоголя
Юмор, утверждая сущность явления, стремится его совершенствовать, очищать от недостатков, помогая полнее раскрываться всему общественно ценному. В… Второй цикл назывался Миргород и являлся продолжением первого Вечера на хуторе… В Миргороде Гоголь выступил перед читателями как художник, смело вскрывающий социальные противоречия современности. В…

Иван Грозный
Народы России вошли в состав Руси, русские переселенцы начали осваивать край, туда устремились крестьяне, казаки, посадские и торговые люди.… Вводя опричнину, Иван стремился к укреплению своей самодержавной сласти.… В.Н.Татищев оправдывал деяния Ивана Грозного и осуждал измены бояр. Князь-аристократ М.М.Щербатов, напротив, видел в…

Иван Владимирович Мичурин
Им были разработаны оригинальные практические методы получения гибридов с новыми, полезными для человека свойствами, а также сделаны весьма важные… Убедившись в непригодности метода акклиматизации, Мичурин посвятил свою жизнь… При этом наблюдалось отрицательное явление—доминирование у гибрида признаков местного сорта. Причина этого…

Образ Ивана Грозного в историческом сознании
Похоже современник стал в тупик перед многогранностью человеческого характера. Разнообразие оценок дел и личности Ивана IV нашло продолжение в… Во второй половине XIX века историческая наука стала вскрывать закономерности… С конца 30-х годов оценка деятельности Ивана IV становится почти единодушной. На страницах ученых трудов, романов, на…

Иван Васильевич Грозный
Боярская дума ограничивала власть великого князя. Все важнейшие вопросы внутренней и внешней политики князь решал вместе с ней. В правительственных… В 16 веке Московское правительство вело напряженную борьбу с сепаратизмом… Претендентами выступили братья Василия 3-го - удельные князья Юрий из Дмитрова и Андрей из Старицы. Но Глинские…

Формирование российского государства в период правления Ивана IV (Грозного)
Наиболее населенными были центральные районы от Твери до Нижнего Новгорода. Росло население городов, Москва к началу века насчитывала более 100… Началось освоение черноземных земель " Дикого поля", отделявших Россию от… Основными культурами были рожь, овес, ячмень, овощные. Реже сеяли пшеницу, просо, гречиху. В северо-западных районах…

художника А .А Ивана
Пять глав Никольского собора и три равновеликие апсиды должны были придать ему сходство с храмом Софии и символизировать княжескую власть. В 12 веке… Самая древняя здесь постройка - собор Святого Николая Чудотворца, датированная… С княжескими палатами по роскоши и великолепию не могли сравниться, как писал шведский летописец Билемарк, ни один…

Эпоха Ивана IV грозного
При отсутствии естественных границ постоянная борьба с внешней агрессией требовала напряжения всех ресурсов страны. Территория и население. В начале… После присоединения Казани соседом России на Востоке стало Сибирское ханство,… Кучум бежал, и казаки без боя заняли его столицу Кашлык (Сибирь). Однако Кучум продолжал наподать на казаков, нанося…

Внешняя политика Ивана Грозного
Дядя Елены, кн. Михаил Глинский , не одобрявший ее также, был заключён. Между боярами многие не любили правительницу, частью потому, что великий… Грозный, однако, не упоминает нигде об этом обстоятельстве. Со смертью Елены… Тяжело было правление Шуйских для Русской земли. Сам вел. князь позднее в письме к Курбскому не добром поминает свое…

0.034
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам
  • Вклад ИВАНА ГАВРИЛОВИЧА АЛЕКСАНДРОВА в развитие географии В своем докладе об экономическом районировании России на VIII Всероссийском электротехническом съезде в Москве 1 —10 октября 1921 г. Александров… Через месяц он докладывал от имени Госплана проект районирования на заседании… От многочисленных дореволюционных опытов районирования, ограничивавшихся только познавательными целями, советское…
  • Иван IV (Грозный) По завершению венчания Великий князь стал «боговенчанным царем». Под руководством высокообразованного для того времени митрополита Макария, Иван IV… Он поставил своей целью упрочить централизованное Российское государство.… Это привело к появлению слухов, о том, что пожар – дело рук Глинских. В результате 26 июня толпы народа двинулись в…
  • Внешняя политика Ивана 4 К освобождению от ханской зависимости стремились народы Поволжья - марийцы, мордва, чуваши.Решение проблемы подчинения Казанского и Астраханского… Здесь в 30 км от Казани был возведен город Свияжск, ставший опорным пунктом в… Казань была взята штурмом, который начался 1 октября 1552 г. В результате взрыва 48 бочек пороха, заложенных в…
  • Иван IV (Грозный). Смута. Возраждение самодержавия Убийства, интриги и насилия, окружавшие его, способствовали развитию в нём подозрительности, мстительности и жестокости.Склонность мучить живые… С большим трудом удалось уговорить толпу разойтись, убеждая её, что их в… После приобщения Святых Тайн Иван Васильевич был помазан миром. Царский титул позволял занять существенно иную позицию…
  • Иван Александрович Гончаров Тут же находя в лакейской дома у себя сказки о Еруслане Лазаревиче, Бове Королевиче и другие, читал и их. И так чтение продолжалось без системы,… Все это продолжалось до вступления в 1831 году в Московский университет по… Учреждение новых кафедр тогда эстетики, археологии (профессор Надеждин) и истории иностранных, древних и новых…