В епоху Київської Русі високого рівня досягло образотворче мистецтво руських майстрів: мозаїка і фреска, іконопис та книжкова мініатюра.
Шедеврами світового значення є мозаїки Софійського собору. Це, насамперед, постать Христа - вседержителя, що символізує владу, та зображення Богоматері-заступниці з під піднятими вгору руками (“Оранта”). Більша частина стін та склепінь собору розписана фресковим живописом. Крім святих, євангельських сюжетів, багато місця займають розписи на світські теми; серед них виділяється композиція – зображення Ярослава Мудрого з сім’єю.
В культурі тієї доби не останню роль відіграв іконопис. Ікони писалися на дерев’яних дошках і були в усіх церквах, проте, переважна більшість їх втрачена. Багато ікон довозили з Візантії, де існувала найкраща на той час школа ікон описання. Джерела донесли відомості і про одного з перших іконописців – київського майстра Олімпія. Його твором вважають велику ікону «Богоматір Велика Панагія» початку ХІІ ст. з ярославського Спас-Преображенського монастиря. Однією з найпопулярніших на Русі була ікона Володимирської Богоматері другої половини ХІ – початку ХІІ ст., яку привезли з Константинополя у Київ; згодом ікону перенесено в Москву. До київського мистецтва часів Володимира Мономаха відносять ікону Георгія ХІ ст. з Успенського собору Московського Кремля.
До часів Ярослава Мудрого, коли велося переписування й перекладання книг, належить виникнення книжкової мініатюри. “Остромирове Євангеліє”, написане 1056-1057 рр., прикрашене чудовими заставками та трьома витонченої роботи мініатюрами, що зображають євангелістів. Інтерес становлять мініатюри із зображеннями князя та його родини в “Ізборнику Святослава”. З мистецтвом Володимира на Волині пов’язують окремі мініатюри, вміщені у Трірському Псалтирі.