Цей олівець широко відомий нашому сучаснику з дитинства. Але не кожен знає, що він вперше з’явився в Англії у 1546 р., а з ХУІІІ ст. міцно увійшов в користування художниками завдяки винайденому у 1795 р. “олівцю Конте”, олівцю різної твердості.
Графітний олівець, навіть якщо взяти його найм’якіші сорти , -- матеріал більш твердий, ніж вугіль та “італійський олівець”. Лінія його носить сіруватий відтінок, вона абсолютно визначена, рівна, без зернистості. Олівець приваблював багатьох художників.
Дуже тонка і точна лінія, з допомогою якої можна було не лише детально передати зовнішні особливості натури, але й показати середовище, дати відчуття фактури предмета, зробила графіт дуже популярною технікою серед художників академічного напряму ХІХ ст.
Першокласними були олівцеві портрети прекрасного радянського художника В.О.Фаворського. Як точно був побудований кожний його портрет, як вірно вибрана поза портретованого! Художник малював, як правило, близьких або добре знайомих людей. Він прагнув розкрити постійні якості людини. Сам малюнок дуже суворий: чітка, точна лінія, мілким штрихуванням і легкою розтушовкою подані об’єми.
Рисунки Фаворського – прекрасний зразок внутрішнього змісту, пластичної завершеності, композиційної виваженості.
Перший графітовий олівець виготовили 1560 року в Англії; до того свинцевими, олов’яними і срібними штифтами (штифт – з нім. – циліндричний або конічний металевий стрижень) писали на спеціальних дощечках. Наприкінці ХУІІІ ст. француз Н.Конте “одягнув” графітовий стержень у дерев’яну “опалубку.