Види мистецтва | Знаковий матеріал |
Візуальні (від visualis – зоровий -- видимий) | Художня організація сприйняття візуального знакового матеріалу |
Статичні (нерухомі) (матеріальні) | |
Графіка (оригінальна, друкована) | Зображення на площині за допомогою лінії, штриха, крапки, плями |
Живопис | Зображення на площині картин реального світу, перевтілених творчою уявою художника (колір, простір, світло) |
Пластика (скульптура) | Об’ємне зображення на площині або в просторі (дерево, мармур, глина, гіпс, бронза, камінь) |
Художня фотографія | Створення хіміко-технічними засобами художнього образу на площині (папір, тканина, кераміка) |
Прикладне мистецтво | Предмети побуту, які, крім естетичної цінності мають утилітарне (від utilitas – користь, вигода – практичний, ужитковий) значення (форма, декор) |
Архітектура | Формування дійсності при створенні будівель для обслуговування потреб людині в житлі й громадських приміщеннях (пластика об’ємів, декору й кольору) |
Дизайн | Творча проектно-конструкторська діяльність, спрямована на вдосконалення предметного середовища людини (форма, колір, фактура, об’єм) |
Динамічні (здатний до руху) (процесуальні) | |
Мистецтво пантоміми та хореографії | Пластика рухів людського тіла, жести, міміка |
Кінематичні художні конструкції | Візуально рухомі художні образи людини, речей, об’єктів природи (простір, рух, образ, колір) |
Комп’ютерна графіка | Технічно створені статичні ефекти |
Аудіальні (від audio -- слухаю) | Художня організація знакового матеріалу, який сприймається на слух (звукові знаки) |
Музика | Відображення реальної дійсності в емоційно забарвлених образах та ідеях, відображених через звуки |
Вокальна (безтекстова) | Звучання людського голосу |
Інструментальна | Звучання музичних інструментів |
Мовні | Художня організація засобів вербальної (від verbum – слово – словесний, усний ) мови |
Література – художня проза, поезія | Естетичне освоєння світу за допомогою художнього слова (письмова мова в поезії з ритмікою і римами) |
Живе слово, імпровізація, художнє читання | Усна мова і паралінгвістичні, тобто невербальні мовні засоби (інтонація, ритміка, темп) |
Синтетичні | Синтез візуального, аудіального, вербального знакового матеріалу |
Мовно-музичне мистецтво (вокальне і вокально-інструментальне) | Синтез музичних і мовних засобів |
Акторська гра | Синтез живого слова й процесуальних мистецтв |
Сценічні мистецтва | Синтез живого слова, музики, пантоміми, танцю, статичних мистецтв |
Екранні мистецтва (кіно і теле-мистецтво) | Синтез техніко-оптичних засобів з усіма іншими |
Створення “віртуальної реальності” | Синтез усіх засобів мистецтва з новими технічними можливостями імітації реальності |
Візуальні мистецтва найбагатші за різноманітністю застосування знакового матеріалу (наприклад, за даними психологічних досліджень, через очі ми отримуємо понад 90% інформації).
Візуальні мистецтва поділяються на два класи – статичні, або “матеріальні”, коли художні твори втілюються в нерухомому знаковому матеріалі, зміна його розруйновує ці твори, і динамічні, або процесуальні – це твори, в яких рух є головним семіотичним (тобто пов’язаний із знаками) засобом.
Динамічні мистецтва втілюються головним чином у пластиці рухів людського тіла (пантоміма, танець).
Аудіальні мистецтва оперують тільки одним типом знакового матеріалу – комбінаціями звуків, що розрізняються за їх силою, тоном, ритмом, тембром тощо. Художня організація цього матеріалу – це музика (інструментальна, без-текстова, вокальна).
Мова як знакова система відрізняється від інших семіотичних засобів не аудіальною і візуальною формою, а тим, що її знаки нерозривно пов’язані з відповідними значеннями. Знаковий матеріал мовного мистецтва – це мовні знаки, які не сприймаються зором або слухом, а беруться одночасно з їх значенням. Тому мовне мистецтво – це особливий тип мистецтва, основою якого є знаковий матеріал вербальної мови.
Знакові засоби, які використовуються в різних видах, жанрах, стилях мистецтва утворюють характерну для них, специфічну художню мову. Диференціація мистецтва приводить до розробки численних художньо-виражальних засобів. А це збагачує можливості мистецтва в цілому.
Паралельно з диференціацією мистецтва на окремі види в історії культури йде протилежний процес – його інтеграції (об’єднання в ціле раніше ізольованих частин). На відміну від первісного синкретизму (не-розчленованість, злитність, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища), пов’язаного з недостатньою розвиненістю семіотичних засобів мистецтва, ця інтеграція відбувається на основі можливостей синтезу мистецтв як наслідку історичного розвитку, збагачення і вдосконалення семіотично – знакових форм мистецтва та панівних ціннісних орієнтацій у суспільстві.
Комплексний вплив знакових систем мистецтва на формуванні свідомості людини спостерігається на всьому протязі його еволюції. Майже в усі часи таким синтезом мистецтв була архітектура. Ось що пише Віктор Гюго у своєму відомому романі “Собор Паризької Богоматері”: “В те времена каждый, родившийся поэтом, становился зодчим. Рассеянные в массах дарования, придавленные со всех сторон феодализмом… не видя иного исхода, кроме зодчества, открывали себе дорогу с помощью этого искусства, и их илиады выливались в форму соборов. Все прочие искусства повиновались зодчеству и подчинялись его требованиям. Они были рабочими, создававшими великое творение. Архитектор – поэт – мастер в себе одном объединял скульптуру, покрывавшую резьбой созданные им фасады и живопись, расцвечивающую его витражи, и музыку, приводящую в движение колокола и гудящую в органных трубах. Даже бедная поэзия, подлинная поэзия, столь упорно прозябавшая в рукописях, вынуждена была под формою гимна или хорала заключить себя в оправу здания… Итак, вплоть до Гутенберга зодчество было преобладающей формой письменности, общей для всех народов. До 15 столетия зодчество было главной летописью человечества”.
У наш час на основі інтеграції мистецтв виділяється ще один тип мистецтва – синтетичне. До нього відносяться акторська гра, театр, кіно, цирк та ін.
Розвиток комп’ютерної техніки сприяв виникненню нового мистецтва – “віртуальної реальності”. Можливо, що цей вид з часом стане принципово новим видом мистецтва, в якому зникає межа між мистецтвом і дійсністю. Якщо засобами комп’ютерної техніки буде імітуватися вплив зовнішніх стимулів на всі інформаційні канали людини, то це сприйматиметься нею як повна ілюзія реальності. Твір “віртуального” мистецтва стане еквівалентом реального життя.