Оцінюючи якийсь факт чи подію, спробуйте зрозуміти, що за ним стоїть, і сміливо шукайте підтвердження своїм здогадам. Спробуйте уявити кістяк можливого матеріалу. Не впадайте у відчай, якщо в процесі роботи натрапите зовсім не на те, що очікували, — життя набагато складніше за найвитонченіші схеми.
Треба поставити перед собою питання, на які хочемо одержати відповіді в результаті нашого розслідування, і намітити можливі джерела інформації. Якщоця тема є новою для вас, то, швидше за все, вам доведеться розширити коло своїх джерел. Відповідно, варто зрозуміти, хто і що може відноситися до їх числа, розробити схеми організації контактів. Спробуйте відповісти і на запитання, чи зможете ви знайти документальну базу для обраної теми. У зв'язку з цим дуже корисно заздалегідь подбати про так звану "фігуру легалізації". Йдеться про особу, яка готова від свого імені оприлюднити якісь факти, навіть якщо вони зібрані іншими людьми (але ця людина завдяки своєму досвіду може давати оцінку таким фактам). Адже це — один з небагатьох доступних журналістам способів самостійно сформувати доказову базу для свого розслідування.
Загалом джерела, з якими доводиться мати справу будь-якому журналісту, і журналісту-досліднику особливо, можна розділити на кілька категорій, наприклад:
1) живі й неживі;
2) відкриті, частково відкриті і закриті (конфіденційні);
3) офіційні і неофіційні;
4) разові і постійні.