Вмійте дружити

Потрібні вам події та факти можуть лежати на поверхні, а можуть бути й конфіденційними, невідомими широкій громадськості. Тому важливо налагоджувати особисті контакти з потенційними джерелами інформації: екологічними НУО, держструктурами, міжнародними організаціями, науковцями, представниками бізнесу тощо.

Приклад співпраці з бізнесом. У 2005 році в ефірі "5 каналу" з'явилася телепрограма "З життя лісу", яка висвітлювала проблеми нелегальної вирубки лісу та наслідки цього, розповідала про конфлікти між вітчизняними й іноземними деревообробниками, про корупцію в Держкомлісгоспі. Представники малого деревообробного підприємства з Харківської області запропонували автору програми на власні очі подивитися на місця вирубки дубу, що проводилась місцевим держлісгоспом. За правилами ведення лісового господарства, держлісгосп повинен був поновити посадку на місці вирубки максимум протягом двох ісяців, але не зробив цього. Знімальна група з допомогою місцевих підприємців пробралася також на склади зі згнилою деревиною, — через високу ціну вона виявилася недоступною для місцевих деревообробників. Все це стало основою для журналістського розслідування і 15-хвилинної розповіді про невиправдане підвищення лісгоспами цін на деревину, про "відкати" як обов'язкову умову отримання можливості купувати цінну деревину, про вплив такої політики на природу й вітчизняну деревообробну галузь. Після виходу програми в ефір начальника Харківського обласного управління лісового господарства було звільнено з роботи (в сюжеті він стверджував, що вони дбайливі господарники…).

Приклад співпраці з НУО. Проведення розслідування щодо наслідків можливого будівництва каналу Дніпро*Даугава вимагало отримання інформації з Латвії. Журналіст не мав зв'язків у цій державі, тому звернувся по допомогу до "Зеленого досьє". Активісти інформаційного центру передали журналісту координати латвійських колегта надали рекомендації. В результаті вдалося отримати кілька публікацій з латвійської російськомовної преси й адресу сайту, на якому були розміщені документи щодо майбутнього будівництва (див. у додатку "Смертельний канал").
Приклад роботи з анонімними джерелами. Автор статті "Заповідник корупції" (див. у додатку "Історія про корупцію у Мінприроді") до цього часу не видає джерело, з якого надійшов один з головних документів для побудови матеріалу — копія "Подання Генеральної прокуратури" про корупцію у міністерстві. Адже дуже часто трапляється, що чиновники або науковці не бажають відкривати свої імена, надаючи журналістові правдиву інформацію, – одні не хочуть позбутися посади, інші прагнуть продовжувати свої дослідження. А отже журналістові треба обирати – відкрити джерело інформації і вже більше ніколи ним не користуватися, або ж – постійно мати доступ до корисних документів і фактів, тримаючи основне джерело інформування в таємниці.