Згідно статті 35 ЗУ "Про інформацію" кожен має право оскаржити відмову надати інформацію (або затримку її надання) в суді. Суттєвим недоліком тут є фактична відсутність санкцій щодо чиновника, який незаконно відмовився надавати інформацію. Тобто у випадку, якщо в суді вдасться довести незаконність ненадання інформації, суд зобов'язує відповідний орган надати інформацію, яку вимагав позивач, але разом з тим судді зазвичай не накладають на відповідачів жодних штрафних санкцій. Такі рішення суду не сприяють тому, щоб чиновники в майбутньому більш відповідально ставились до виконання закону "Про інформацію". Разом з тим, позивач втрачає багато часу на судовий розгляд, і часто інформація, яку отримує в результаті, є вже застарілою.
Якщо ж суд першої інстанції визнав, що порушення в ненаданні такої інформації не було, — можна звернутись в апеляційний суд, продовжити виборювати своє право на інформацію в судах України. Або ж, якщо це стосується екологічної інформації, можна звернутись до міжнародного комітету по дотриманню Оргуської конвенції. Комітет не є судовим органом, він не може зобов'язати державу надати інформацію, але він приймає рішення про дотримання чи недотримання Конвенції та надає рекомендації державі. Санкцій за невиконання рекомендацій немає, але існують певні наслідки в міжнародних відносинах...
Окрім цього, можна скористатись "позасудовим шляхом" — звернутись зі скаргою про ненадання інформації до СБУ чи прокуратури, оскільки такі порушення відносять до корупційних, або до тих, що сприяють корупції. Тоді відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією" щодо чиновника проводиться процедура перевірки його діяльності.