На жаль, українські журналісти часом не помічають важливих для людства екологічних тем. Ось, скажімо, деякі з них.
Щодо перетворення України в токсичне звалище Європи.
Про існування такої загрози громадські організації попереджали неодноразово. Ще в 2004 році під час візиту тодішнього президента України Леоніда Кучми на Львівщину зайшла мова про покращення інвестиційного клімату та про можливу зацікавленість деяких інвесторів у переносі своїх шкідливих виробництв на територію України. На тривожні запитання екологів тоді Леонід Кучма відповів: "Я переконаний, і система та є обов'язково, люба інвестиція, особливо, якщо вона пов'язана з виробництвом, повинна пройти експертизу, в тому числі екологічну…" Однак між офіційними запевненнями та реальним станом речей вже тоді існувала велика прірва. Вступ наших сусідів до ЄС суттєво вплинув на екологічну ситуацію України. Небезпечні відходи були однією з перепон, з котрою двері Європи залишилися б зачиненими для східних країн. Отже, аби виконати усі екологічні вимоги ЄС, наші сусіди вирішили транспортувати існуючі токсичні відходи до нас. Десятки вантажівок з небезпечними відходами, оформленими як "сировина" чи "продукт для виробництва" поїхали в Україну і стали величезною проблемою для невинних жертв нового бізнесу.Кислі гудрони на Львівщині, 4000 тисячі тон "преміксу" в Закарпатті, будівництво заводів із ремонту мобільних телефонів, — українські журналісти звернули на все це увагу тільки тоді, коли місцеві жителі почали бити на сполох. На жаль, наші журналісти поки що не поспішають попереджати проблеми й події, в Україні немає превентивної екологічної журналістики, немає спеціалістів, котрі могли б спрогнозувати певні явища та побачити тенденції.