"Столиця", № 14 (517),
2-8 квітня 2004
Подейкують, що міністр охорони довкілля Сергій Поляков планує в кожному заповіднику створити потужну свиноферму. А для відгодівлі поголів'я половина заповідних площ буде засіяна буряками. Плітки? Не вірите? А чим тоді іще пояснити підвищення на посаді заступника начальника Державної служби заповідної справи (ДСЗС) Сергія Комарчука. Як свідчить біографія остннього, він у 1985-1989 роках був аспірантом Всесоюзного НДІ цукрових буряків. Потім рухав сільськогосподарську науку (1989-1994 — науковий працівник Всесоюзного НДІ землеробства, с. Чабани Київської області). На пару сезонів "рвонув" у бізнес (1994-1996 — директор, виконавчий директор промислово-фінансової групи "Поступ", м. Київ). І лише вісім років тому вирішив раптом, що його покликання — заповідна справа. Точніше — її фінансування(1996-1999 рр. — радник начальника управління, перетвореного потім на Державну службу заповідної справи, начальник відділу економіки та інвестицій цього управління). З червня 2001 — заступник начальника ДСЗС.
Як на мене, глибоке знання буряківництва — єдине, чим Комарчук міг би заслужити посаду в.о. начальника ДСЗС. Бо за решту "подвигів" його треба негайно звільняти з державної служби. Усі справи, які йому доручалися раніше в заповідній справі, Комарчук успішно "валив".
Так провів тендер на роботи з врятування кримських парків, що і гроші зникли (майже півмільйона гривень), і парки далі волають про допомогу. Так керував створенням нових заповідників та національних парків, що із запланованих спеціальною національною програмою півтора десятків нових заповідних установ створено... одну! (Зважте, Програма ця є фактично Законом України!). Так приймав інспекторів міжнародних організацій, що вони вирішили, що мають справу... з мафією! Так "опікувався" розширенням Дунайського біосферного заповідника (ДБЗ), що той не отримав жодної з шести пропонованих Національною академією наук України (НАНУ) цінних ділянок дикої природи. Та ще й збрехав у відповідях на запити стурбованої долею заповідникагромадськості, що розширення території ДБЗ проведено у відповідності з пропозиціями НАНУ. Чим, між іншим порушив пункт "г" статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" (державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права надавати недостовірну інформацію).
"Столиця" тричі на своїх сторінках вказувала міністру Полякову на невідповідність ділових та моральних якостей Комарчука званню державного чиновника України та ще й на відповідальній посаді. Та ми навіть не дізналися, яких саме заходів було вжито до Комарчука після надходження до Міністерства подання Генеральної прокуратури "Про усунення порушень антикорупційного законодавства в системі Мінекології України", де Комарчуку присвячена аж сторінка із шести.
Ця сторінка — поки що найтемніша в життєписі нашого "героя". Намагаючись її краще розгледіти, громадська екологічна організація "Печеніги" направила запит до Генпрокуратури. Нещодавно надійшла відповідь, у якій, зокрема, сказано:
"Що стосується виділення приватному підприємству "Буддизайн" на підставі рішення тендерного комітету Державної служби заповідної справи коштів у сумі 403560 грн. на проведення спеціальних заходів на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Масандрівський", "Лівадійський", "Місхорський", то 09.04.03. Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справу за ст. 191 ч. 5 КК України стосовно посадових осіб підприємства, які, зловживаючи довір'ям, привласнили бюджетні кошти. По справі проводиться досудове слідство.
Начальник відділу О. Онищенко".
Що таке "досудове слідство" і чи означає це, що директор "Буддизайну" усе ще сидить у буцегарні (з подання випливає, що він був арештований)? Що стоїть за таким тривалим терміном слідства? За поясненнями я звернувся до члена організації "ЕкоПраво-Харків" кандидата юридичних наук Сергія Варламова. Він відповів: "За більш точною інформацією і офіційними роз'ясненнями по цій справі треба знову звертатися до Прокуратури. Я ж можу зробити лише деякі припущення.
Цілком можливо, що за цим нічого не стоїть, крім звичайної практики розслідування таких кримінальних справ. Може бути, що нині запобіжний захід змінений на інший і людина знаходиться на волі. Якщо ж ні й він продовжує "сидіти", то нічого незаконного в цьому немає, тому що у відповідності до діючого КПК України максимальний термін перебування обвинувачуваного під вартою — 18 місяців. А в нашому випадку ще і року не пройшло (це спроба пожартувати).
А може, що за цим неповним роком ув'язнення щось і стоїть. Адже у поданні мова йшла про те, що "Буддизайн" 4 рази вигравав тендер з "подачі" голови тендерної комісії. Немає формальних підстав для припущення, що ця перемога діставалася не за красиві очі. Хабар не фігурує. Зрештою, нікому не вигідно, щоб питання про якісь нечисті оборудки спливли в матеріалах кримінальної справи. Можна ж усіляко перешкоджати розслідуванню або тихо домовлятися з тим, хто сидить, аби він погодився усі брати на себе інікого не "здавати". Якщо ж обвинувачуваний у даний час знаходиться на волі і запобіжний захід йому змінено, то вкотре мусимо повторювати про те, як уміють наші "старателі" виходити сухими з води..."
Пенсія мого батька після усіх ходінь кабінетами та перерахунків складає 253 гривні. "Буддизайн" вкрав місячні пенсії у 1595 таких пенсіонерів, як мій тато. "Зелене світло"крадіжці дав тендерний комітет на чолі з Комарчуком. Що це було — співучасть з "розподілом благ" чи просто недбалість — кваліфікувати нележним органам. Та в будь-якому разі заплямована такою справою людина не гідна обіймати високу державну посаду. Натомість — підвищення! Після такого повіриш і в заповідних свиней, і в заповідні буряки й іншій маячні.
Директор Дунайського біосферного заповідника Олександр Волошкевич сказав, що призначення Комарчука є плювком в обличчя екологічній громадськості. Додам від себе, й в обличчя Президента України, який буквально перед виходом нашої першої викривальної статті про Комарчука понад годину на нараді по боротьбі з корупцією закликав міністрів навести лад у своїх відомствах. Що ж, побачимо, чи стерпить Президент таке ставлення з боку екоміністра.