(підготовлено для інформаційного бюлетеня ПЗУ)
"Латвия готова собирать подписи для проведения референдума в поддержку строительства канала Херсон-Рига, который должен соединить Балтийское и Черное моря. По предварительным данным, по каналу можно будет перевозить более 240 млн тонн груза, что в два раза превысит загрузку латвийских портов. Стоимость проекта оценивают приблизительно в 10 млрд долларов, однако oрганизаторы обещают, что прибыли проекта будут крайне высокими."
Це цитата зі статті, подібні до якої регулярно з'являються в латвійській пресі останні 5-7 років. Громадськістьпривчають до думки про доцільність та вигідність каналу "Балтика-Чорне море" (він же — "Дніпро-Даугава", "Херсон-Рига" тощо). Й, відповідно, до думки про те, що можна пожертвувати красунею Даугавою заради майбутніх прибутків.
Проектом передбачено риття багатокілометрового з'єднувального каналу між двома річками, будівництво двох-трьох нових водосховищ на Дніпрі, поглиблення русла (в тому числі й забрудненого радіацією Київського водосховища) до шести й більше метрів тощо.
Людям навіть із мінімальною екологічною освітою та досвідом зрозуміло, що такий проект є смертельно небезпечним для обох річок. Що ж відомо про канал в Україні? Та майже нічого. Цей проект довгий час був відомчим секретом й лише чотири роки тому спеціальне розслідування Київського еколого-культурного центру та газети "Столиця" виявило масу цікавих деталей. Зокрема, з'ясувалося, що вже була створена міжнародна (Латвія-Україна-Білорусь) робоча група (РГ), яка встигла провести не одну нараду. Цікаво, що до української частини РГ увійшли не лише співробітники Мінтрансу, а й високопоставлені чиновники МЗС. А от ні у Мінохорони здоров'я, ні у НАНУ нічого не знали про проект. Уявляєте? Настільки масштабний, настільки екологічно небезпечний проект почали опрацьовувати без відома цих установ, без відома медиків та вчених-академіків.
Тоді ж виявилося, що робота над ідеєю угробити Дніпро кипить уже давно. Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 11.11.02 № інд. 21, "вести" проект мало Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. За його координації Міністерство екології та природних ресурсів, Мінтранс, Держкомбуд, МНС та Мінекономіки опрацювали питання і кожне висловило свою думку.
Мінтранс запропонував почати підготовку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), а вже потім, для проведення остаточної комплексної державної експертизи, залучити Мінекоресурсів, МНС та НАН України. Разом із цим, Мінтранс до підготовки ТЕО вважав передчасним проведення незалежної громадської експертизи. До думки підключити інші відомства вже після створення ТЕО приєдналося й Мінекономіки. Одним словом, пропонувалося усіх поставитиуже перед фактом необхідності прийняття уже готового рішення.
Мінекоресурсів обнародувати інформацію теж не стало, але в одному з листів до інших міністерств зазначило, що Україна вже має досвід масштабного впливу на довкілля внаслідок створення та експлуатації каскаду Дніпровських водосховищ, "в результаті якого значна частина території потрапила до зони затоплення і підтоплення і потребує постійного захисту, особливо на півдні країни.
Створення нового водного шляху пропонується в зоні Полісся, для якого характерна наявність величезних площ верхових боліт, із високим рівнем залягання водоізолюючого шару. Зазначене будівництво може призвести до зміни водного балансу на значних територіях…"
Не покладаючи рук працювало МЗС України, яке дало відповідні доручення посольствам України у Республіці Білорусь та у Латвійській Республіці. А ще підключилося Посольство України у Фінляндії, яке повідомило, що керівництво ісландського інвестиційного бан ку "Kaupthing Investment Bank" "підтримує ідею створення згаданого водного шляху та висловлює готовність інвестувати кошти у реалізацію цього проекту".
Якою сьогодні є позиція українських можновладців щодо ідеї побудувати канал наразі не відомо. Ми ж вважаємо своїм обов'язком ще раз застерегти чиновників та проінформувати громадськість про небезпечність такого каналу.
Коментар:
Олексій Яблоков, Росія, член5кореспондент Російської академії наук, Міжнародний Соціально-екологічний союз.
- Хибність ідеї будівництва таких каналів, як Дніпро-Даугава та їм подібних довела історія цивілізації.. Річки — це свого роду кровоносні судини Землі. Зміна напряму руху крові в організмі (а Земля, як уже давно доведено, це величезний й складний організм) за помахом чарівної палички чи за бажанням когось-там нічим хорошим не закінчується. Це з філософської точки зору. А на практиці аналіз подібних будівництв показує, що завжди в результаті таких масштабних будівництв людина залишалася перед розбитим коритом. Завжди!
З точки зору екології канал Дніпро-Даугавастане катастрофою для екосистеми Дніпра, яка з'єднається з екосистемою Даугави з невідомими наслідками. Втім, деякі можна спрогнозувати вже зараз. Якісь біологічні види будуть знищені, а якісь чужі — широко розповсюдяться.
На людині наслідки проекту позначаться не відразу. Але... Не маю даних по Україні, а от в Росії через саме екологічні причини гине 493 тисячі людей на рік! Це понад 20% загальної смертності! Екстраполюйте ці цифри на Україну...
Великою проблемою стануть днопоглиблювальні роботи. Вже зараз для Дону, де такі роботи ведуться, це обертається катастрофічними змінами екосистем. Негативні зміни стану Дніпра відчують усі області, прилеглі до річки, усі, хто п'є з неї воду, тобто понад половини України.