Зараз на цементному заводі в Миколаєві використання "альтернативних палив" передбачено на двох печах із п'яти. На одній спалюватимуть подрібнену суміш із відходів пластмаси, текстилю й паперу, на другій — шини. За стартовими прогнозами заводу, потреба в шинах становитиме близько 12 тис. тонн щорічно, а максимальна потреба в подрібнених відходах, які використовуватимуть як альтернативне паливо, — 34 тис. тонн.
Спалювати відходи надзвичайно вигідно як для самого заводу, так і для суспільства. Адже таким чином можна бодай частково вирішити проблему сміттєзвалищ, — стверджують працівники "Миколаївцементу". Разом з тим представники компанії заявляють — в Україні практично немає підприємств, які б змогли постачати альтернативне паливо в таких обсягах.
"Звідки постачатимуть так зване альтернативне паливо і з чого воно складатиметься — неабияк турбує екологів, — стверджує представник громадського об'єднання "Бюро екологічних розслідувань" Дмитро Скрильніков. — Керівники заводу в Миколаєві декларують: окрім шин спалюватимуть і інші відходи. Що саме буде в тих інших відходах, і наскільки безпечно буде їх спалювати, поки сказати важко. Але ж від складу палива залежить, скільки і яких токсичних речовин потраплятиме в повітря. Наскільки нам відомо, планується, що на ВАТ "Миколаївцемент" альтернативне паливо постачатиме "Сервіс-центр-Стрий". Поки що це будуть тільки шини. Однак керівник фірми-постачальника ще в 2006 році в одній із пропозицій, поданих на конкурс з експлуатації Грибовицького сміттєзвалища, заявив про наміри допалювати на заводі в Миколаєві відходи зі сміттєзвалища в Грибовичах. Звісно, це не може не викликати певних застережень".
Окрім того, екологів цікавить і інше: чи не стане використання "альтернативних палив" приводом для масового ввезення на територію України відходів з-за кордону? Подібна плутанина в термінах — "небезпечні відходи" та "альтернативне паливо" в Україні вже була, зокрема, з угорськими гудронами. Екологам тоді знадобився рік, аби довести небезпеку "палива".
"Практика спалювання в Україні відходів під назвою "альтернативне паливо" є дуже "привабливою" для деяких не зовсім чесних закордонних підприємців, що намагатимуться ввезти свої відходи, зокрема шини, на нашу територію, — вважає Дмитро Скрильніков. — Адже в ЄС викидати шини на сміттєзвалищезаборонено. Разом з тим кількість шин, які потрапляють у відходи, значно перевищує можливість їх утилізації. За даними Європейської асоціації переробників шин, частину з них переробляють, частину використовують як паливо, а решту експортують в інші країни. Гарантії, що шини не ввозитимуть в Україну, немає. Адже, якщо на них є попит, а системи їх збирання в державі немає, то, закономірно, бізнесменам буде вигідніше співпрацювати з постачальниками з-за кордону, де бізнес уже налагоджений і шин удосталь. Зараз декларується, що використовуватимуть тільки українські відходи. Встановити, що шини саме з України, не так просто, адже можливі схеми, коли відходи постачатимуть через кількох посередників, і розібратися, звідки прибуло альтернативне паливо, буде вкрай важко".
Ще одним каменем спотикання для Миколаївського цементного заводу є санітарно-захисна зона (СЗЗ). Адже у висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи міститься обґрунтування щодо зменшення санітарно-захисної зони довкола одного з найбільших забруднювачів повітря Львівщини з 1000 до 700 метрів. Зважаючи на те, що "Миколаївцемент" заявляє про збільшення виробничих потужностей, а також про перехід з газу на вугілля та альтернативне паливо (тобто фактично на більш брудне паливо), дозвіл зменшити санітарно-захисну зону є щонайменше незрозумілим.
Якими мотивами керувалися фахівці, ухвалюючи таке рішення, і наскільки безпечно зменшувати санітарно-захисну зону у виробництві, де запроваджується нова для України технологія, автор матеріалу намагалася дізнатися в Головного державного санітарного лікаря України Миколи Проданчука. Однак, на жаль, попри офіційний запит та численні дзвінки до прес-служби, відповіді посадовця журналіст так і не отримала.