Кожний ідентифікатор у програмі характеризується областю дії імені або областю видимості. Область видимості ідентифікатора - це область програми, в якій можна посилатися на даний ідентифікатор. У мові Pascal припускається довільна послідовність і кількість розділів, в яких іменуються ті чи інші об'єкти. Такі розділи можуть належати до різних програмних блоків: процедур, функцій або самих програм. Область дії іменування поширюється від точки, де ідентифікатор було оголошено, до кінця блоку, в якому це оголошення відбулося.
Усі ідентифікатори, оголошені всередині процедури або функції, є локалізованими в ній, тобто вони є невидимими зовні підпрограми. Такі ідентифікатори називаються локальними. Мета локалізації змінних полягає в тому, щоб надати доступ лише до тих даних, які потрібні для формулювання задач, що їх розв'язують процедури або функції, і зробити в такий спосіб постановки обчислювальних задач незалежними від методів їх розв'язань.
Крім власних локальних імен всередині підпрограми видимими є й деякі ідентифікатори верхнього рівня, тобто ідентифікатори, що їх було оголошено у «зовнішніх» програмних блоках. Ці ідентифікатори називаються глобальними. Зазначимо, що з глобальних імен видимими є лише ті, оголошення яких розташовані до оголошення даної підпрограми.
Ім'я, локалізоване у підпрограмі, може збігатися з будь-яким глобальним іменем, оскільки цим іменам зіставляються різні ділянки оперативної пам'яті. У такому випадку локальне ім'я перекриває глобальне та робить його недоступним у підпрограмі. Імена локальних змінних можуть також збігатися з іменами локальних змінних інших підпрограм, такі змінні є абсолютно незалежними, хоч і мають однакові імена.