Функції користувача

Окрім підпрограм-процедур у мові Pascal використовуються підпрограми-функції. В алгоритмічних мовах розглядаються функції, для яких можна задати алгоритм обчислення їх значень. Програмний опис певного алгоритму обчислення значень називається функцією. Ім'ям функції, використаним в тексті програми, позначається виклик функції. Функція відрізняється від процедури тим, що повертає деяке значення в точку її виклику, тобто під час виклику функції її ім'я може інтерпретуватись як ім'я деякої змінної величини. А отже, функцію, на відміну від процедури, можна викликати у виразах. Наприклад, вираз sin(5)+l є коректним у тому разі, коли sin(x) — функція, і некоректним, якщо sin(x) - процедура.

Синтаксис оголошення функції.

function <ім'я>(<оголошення параметрів>):<ім¹ я тилу>;

<оголошення імен>

begin

<операторна частина функції>

end;

Тут function, begin, end - зарезервовані слова; <ім’я> - ідентифікатор функції, за яким здійснюється її виклик; <оголошення параметрів> - необов'язковий список змінних та їх типів, синтаксис якого збігається із синтаксисом оголошення параметрів процедури; <ім'я типу> - тип значення, що повертається функцією; <оголошення імен> - розділ оголошень ідентифікаторів, які використовуватимуться лише в межах функції; <операторна частина функції> - оператори, що реалізують алгоритм обчислення значення функції, їх називають також тілом функції.

Ключове слово function, ім'я функції, оголошення її параметрів і тип значення, що вона його повертає, становлять заголовок функції. Структура тіла функції повторює структуру програми: спочатку в тілі функції записуються оголошення ідентифікаторів, які в ній використовуються, а потім — оператори, що виконуються під час виклику функції.

Під час виконання функції останнім має виконуватись оператор присвоєння, в лівій частині якого записане ім'я функції. Значення, що присвоюється цим оператором, і вважатиметься значенням функції. Якщо внаслідок використання конструкцій розгалуження виконання функції може завершуватися різними операторами, то присвоєнь виразів імені функції має бути декілька.

Приклад використання функції.

Потрібно обчислити довжину сторін трикутника, заданого координатами вершин. Основною дією в цій задачі є обчислення відстані між двома точками на площині. Застосування функції, що обчислює відстань між двома точками, дасть можливість запрограмувати формулу розрахунку відстані між двома точками лише один раз, але при цьому тричі здійснюватиметься виклик функції.

Програма виконує три дії: введення координат вершин трикутника, обчислення довжин його сторін і виведення результатів.

Отже, тіло основної програми міститиме лише виклики трьох підпрограм:

begin

Init; {введення координат вершин трикутника}

Solution; {обчислення довжин сторін трикутний}

Browse; {виведення результатів}

end.

Наведемо повний код програми разом з оголошеннями процедур і функції.

var

x1, y1, х2, у2, х3, у3 : real; {координати вершин трикутника}

dl, d2, d3 : real; {довжини сторін трикутника}

{--=== обчислення відстані між двома точками =====}

function Distance(al, b1, a2, b2 : real);real;

begin

Distance := sqrt(sqr(a1-a2)+sqr(b1-b2));

end;

{=======введення координат вершин трикутника ==}

procedure Init;

begin

writeln (‘coordinates xl, yl’); readln (x1, y1);

writeln (‘coordinates x2, y2’); readln (x2, y2);

writeln (‘coordinates x3, y3’); readln (x3, y3);

end:

{==== обчислення довжин сторін трикутника =====-}

procedure Solution;

begin

dl:=Distance(xl, yl, x2, y2) ;

d2:=Di stance(x2.y2.хЗ.уЗ);

d3:=Distance(xl.yl.x3.y3) ;

end;

{=============виведення даних==============}

procedure Browse;

begin

writeln (‘length1=’, dl:6:2);

writeln(‘length2 =’, d2:6:2);

writeln(‘length3 =’, d3:6:2);

end;

{=============основна програма===============}

begin

Init;

Solution;

Browse;

end.