У середовищі електронних таблиць Excel виконати завдання
Створити книгу з одним листком. У верхньому колонтитулі вказати: ПІБ і ЛР14 — Обробка даних в Excel, у нижньому — номери сторінок. Вибравши команду Файл-Властивості, заповнити на вкладці Документ потрібні поля.
I. Обчислення в таблицях Excel. Набір формули — клацнути мишкою в клітинці‚ в яку треба помістити результат обчислення; формулу можна набирати чи в цій клітинці чи в рядку формул. Формула завжди починається зі знака =. У формулу можуть входити константи‚ адреси клітинок‚ звернення до функцій‚ знаки операцій. Після закінчення набору формули треба натиснути клавішу Enter і в клітинці відобразиться результат обчислення.
Адреса клітинки утворюється з позначення колонки і рядка, а також може містити символ $ (наприклад‚ А3‚ В$8, $В8, $A$5). Адреси можуть бути відносними (А5 — при перенесенні формули в нове місце таблиці ці адреси не змінюються‚ а при копіюванні — перераховуються (як вони перераховуються?)) й абсолютними ($A$5 — при копіюванні формули ці адреси не перераховуються). Що буде при копіюванні формули з адресою, заданою у вигляді: А$5 або $А5? Якщо треба вказати блок суміжних клітинок‚ то задається діапазон‚ адреси в якому розділяються двокрапкою (А3:А5 — вказуються клітинки А3‚ А4‚ А5; В2:С4 — вказуються клітинки В2‚ В3‚ В4‚ С2‚ С3‚ С4). Чи можна в діапазоні вказувати абсолютні адреси?
Якщо двічі клацнути на клітинці з формулою‚ в якій використовуються адреси клітинок‚ то відповідні клітинки таблиці будуть виділені кольоровою рамкою.
Звернення до функціїмістить ім’я функції,після якого в круглих дужках вказуються аргументи‚ які розділяються крапкою з комою‚ наприклад СУММ(А4;8;В2:С5). Функція може мати до 30 аргументів; аргументами можуть бути й інші функції (глибина вкладення звернень до функцій — 7).
При введенні формул звернення до функцій можна записати вручну або вставити за допомогою команди Вставка – Функція. У діалоговому вікні Майстер функцій у списку Категорії треба вибрати потрібну категорію‚ у списку Функція — функцію (внизу діалогового вікна подається короткий опис вибраної функції) і ОК‚ після чого відкриється діалогове вікно для вводу аргументів. Аргументи можна вводити вручну чи клацаючи в таблиці.
Якщо результатом функції має бути масив, то перед зверненням до функції в таблиці треба виділити клітинки, які відповідають структурі результату. Після задання значень аргументів такої функції треба натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter (або Ctrl+Shift і ОК).
Знаки операцій. Математичні: + (додавання)‚ - (віднімання)‚ * (множення)‚ / (ділення)‚ % (відсоток)‚ ^ (піднесення до степеня; показник степеня може бути десятковим або звичайним дробом); логічні: = (дорівнює)‚ > (більше)‚ < (менше)‚ >= (більше-дорівнює)‚ <= (менше-дорівнює)‚ <> (не дорівнює); об’єднання тексту &. Для позначення порядку дій у формулах можна використовувати круглі дужки.
Відображення формул у клітинках таблиці — натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+~ чи Ctrl+~. При повторному натисканні даної комбінації знову відображаються результати.
При внесенні змін в дані всі формули перераховуються автоматично.
ІI. Прогнозування. Для прогнозування використовуються функціїТЕНДЕНЦИЯ, ПРЕДСКАЗ, ЛИНЕЙН,РОСТ, ЛГРФПРИБЛ(ознайомтеся з довідкою щодо використання цих функцій).
Можна виконати графічне прогнозування: за табличними даними побудувати графік (Вставка – Діаграма – Точкова); вибрати команду Діаграма – Додати лінію тренду, у діалоговому вікні Лінія тренду вибрати тип залежності (її встановлюють на око, відповідно до вигляду побудованого графіка), перейти на вкладку Параметри і задати в полі Прогноз кількість одиниць вперед чи назад, відмітити опцію Показувати рівняння на діаграмі.
Використовуючи деякі з вказаних функцій і графічне прогнозування, зробіть проноз, наприклад, щодо кількості населення України до 2050 року (якщо: 1993 — 52,24 млн.; 1994 — 52,11; 1995 — 51,73; 1996 — 51,3; 1997 — 50,82; 1998 — 50,37; 1999 — 49,92; 2000 — 49,43; 2001 — 48,92; 2002 — 48,46; 2003 — 48; 2004 — 47,62; 2005 — 47,28; 2006 — 46,9; 2008 — 46,3727; 2009 — 45,982; 2010 — 45,796.