Укранська нацiональна полiтика в. роцi. Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Укран повне завоювання укранських земель нiмцями i досить-таки лiберальна полiтика окупацiйной влади до населення.
Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiй владi працювали у пiдпiллях. Та перше захоплення нiмцями хай буде сам чорт, аби лише не бiльшовик змiнилось бльш реалистичними поглядами на новоявленого окупанта Украни.
В звязку з цим виника ситуацiя iснування укрансько офiцiально i неофiцiально полiтики, котру пiдтриму уряд Укрансько Народной Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН С.Бендери не чекаючи розвитку подiй 30 червня 1941 року проголосила прийняла полiтичний актАкт проголошення Укрансько держави i Акт консолiдацi укранських полiтичних сил. Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю в руках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Укранська влада.
Робився акцент на спiльну роботу з нiмцями. Цiкаве те, що цю iдею створення влади пiд нiмецьким протекторатом пiдтримував благословив сам митрополит Шепетицький. На чолi виконання цього декретом С.Бетдери було поставлено Ярослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки, митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi немаючи спочатку нiчого проти акту про укранську незалежну державу, почали проводити реакцiйнi заходи щодо Влади Стецька.
На горизонтi iсторi в той час зявлятся Iван Легенда, Лейтенант Легенда, провiдник групи С.Бендери, який став мiнiстром полiтично координацi у вйскових сил, своми указами наробивший таких справ, що репутацiю актiв було сильно пiдмочено наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Украньской Центрально Ради вiд 22.01.1918 року. Взагалi цi укази пiдлягають справедливо критицi, бо переважно - в анархi i дезорiнтациi масс, у появi юридично-державного дуалiзму вони зiграли головну роль. Це вже не кажучи про х ровну безграмотмотнiсть з точки зору законностi як дiпломатично так i революцiйно.
Пдймалось питання i про нацiональну укранську армiю, отрий теж залишився невирiшенним через некомпетентнiсть. В реальностi ж основною лiнiю Велико полiтики укрансько думки були наступнi тези 1. Суверенiтет Украни, 2. Ворог Украни - Всеросiйска имперiя i коммунiзм - нова Росiя, якщо не вiдмовится вiд свох претензiй на Украну як на свою, законну частину - Германiя - Польша 3. Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографi 4. Продовжувати антиворожу пропаганду. Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежувалися вiд полiтичних партий.
Тому проводиться полiтика заслання агiтаторiв, комiссарiв в Центральну та Схiдну частину Украни, при цьому яскраво видно протистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i Бендервцiв. Та агiтацiя мала реальнi наслiдкi змiнювались кадри державного сектора.
Однак нiмцi заборонили всеякi полiтичнi органiзацi i Держава С.Бендери розпалась. Так чи iнакше, Украна в цей перiод, на мiй погляд, не мала вибору в любому випадку вона залишалась пiд владою Германi чи Радянсько Росi, виника едино вiрна реакцiя укранцiв - починаться пiдпiльне озброння. А сам укранський антикоммунiстичний центр було розподiлено по таким центрам - полiсся УНР - буковина ОУН - львiвський С.Бендера. 2.