Прояви дисидентства. Проти чого ж виступали укранськ дисиденти яких цлей прагнули досягти Як в кожнй груп нтелектуалв, тут снувала велика рзномантнсть вдмннсть у поглядах. ван Дзюба, лтературний критик один з найвидатнших дисидентв, однаково прагнув здобути як громадянськ свободи, так нацональн права.
Вн чтко висловив свою мету Я пропоную одну-дину рч свободу свободу чесного публчного обговорення нацонального питання, свободу нацонального вибору, свободу нацонального самопзнання саморозвитку. Але спочатку насамперед ма бути свобода на дискусю незгоду. Нацонал-комунста Дзюбу непокола велика розбжнсть мж радянською теорю та дйснстю, особливо в галуз нацональних прав, тому вн закликав власт усунути для блага як радянсько системи, так укранського народу.
На вдмну вд нього сторик Валентин Мороз продовжував нтелектуальн традиц укранського нтегрального нацоналзму, вдкрито виражаючи свою вдразу до радянсько системи та надю на крах. Проте взагал укранськ дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революц чи вдокремлення, й виступали проти нацональних репресй на Укран та за громадянськ права в СРСР. Перш прояви цього руху мали мсце наприкнц 50-х на початку 60-х рокв, коли на Захднй Укран було органзовано клька невеликих тамних груп. Видлялася серед них так звана Група юриств на чол з адвокатом Левком Лук яненком.
Вона закликала до здйснення законного права Украни на вихд з Радянського Союзу. Псля виявлення цих груп хнх учасникв на закритих процесах було засуджено до тривалих термнв ув язнення. У 1962 та 1963 роках Хрущов провв широко розрекламован зустрч з дячами культури та мистецтва. На них вн роздратовано засудив вдступи вд соцалстичного реалзму та прояви формалзму абстракцонзму. нерця десталнзац продовжувала розбурхувати неспокй серед нтелгенц.
Проведена у 1963 р. в Кивському унверситет офцйна конференця з питань культури та мови, участь у якй взяли бльше тисяч чоловк, перетворилася на вдкриту демонстрацю проти русифкац. Приблизно в цей час студенти та нтелгенця стали постйно сходитися до пам ятника Тарасов Шевченку в Кив не тльки для публчних читань творв поета, а й також для того, щоб критикувати культурну полтику режиму. Пдозрла пожежа 1964 р що знищила фонд укранських рукописв бблотеки Академ наук Украни, викликала бурю протеств провдних дячв лтератури.
Побоюючися, щоб под не вийшли з-пд контролю, Кремль виршив ударити по дисидентському рухов в усьому Радянському Союз. Наслдком ц полтики на Укран став арешт наприкнц 1965 р. близько двох десяткв тих, хто протестував особливо голосно. Щоб залякати нших, власт виршили судити дисидентв вдкритим судом. Проте ця тактика бумерангом ударила по них самих, викликавши ще сильнш протести й опозицю. Побувавши на цих процесах у Львов, молодий журналст вдданий комунст Вячеслав Чорновл написав Записки Чорновола збрку документв, що викривали свавльн, протизаконн й цинчн манпуляц властей правосуддям.
У палкй промов перед великою аудиторю в Кив засудив арешти ван Дзюба. Вн також подав Шелесту й Щербицькому свою працю нтернацоналзм чи русифкаця тонкий, ерудований безжальний аналз теор й механки русифкац на Укран. Псля свого арешту в 1970 р. за антирадянську агтацю та пропаганду Валентин Мороз написав Репортаж з заповдника м. Бер, емоцйна й викривальна сила якого спрямована проти свавол радянського офцозу та руйнування ним окремого ндивда й цлих народв. Щоб не дати властям золювати дисидентв одного вд одного й вд суспльства, щоб нформувати свт про подробиц переслдувань в СРСР, у 1970 р. укранськ дисиденти почали тамно поширювати часопис Укранський всник. Хоч КДБ й змг обмежити розповсюдження цих матералв на Укран, йому не пд силу було запобгти х проникненню на Захд. Там за допомогою укранських емгрантв вони публкувалися й пропагувалися, що викликало у радянських властей замшання й переляк.