Опозиця в

Опозиця в. х роках У вересн 1965р. пдчас презентац у кнотеатр Украна фльму Тн забутих предкв з рзкою критикою арештв нтелгенц виступили Дзюба, Стус, Чорновл. Пд хнм листом пдписалося 140 присутнх. Реакця властей була блискавичною. х всх було звльнено з мсць роботи. Листи звернення до кервникв УРСР та СРСР стали одню з найпоширенших форм протесту у т роки. У 1967 роц в структур КДБ створються спецальне п яте управлння на яке режим поклав обов язки по боротьб з деологчними диверсями, а по сут - з накодумцями. ншою формою дяльност дисидентв було поширення пдготовлених книг, статей, вдозв.

Вони потайки переписувалися, передавалися з рук в руки. Така система називалася самвидавом. Першою самвидавською роботою 1966р. була Правосуддя чи рецидиви терору В ячеслава Чорновола. В счн 1970 року почав виходити журнал Укранський всник.

До 1972 року вийшло шсть номерв. Завдяки цлеспрямованим дям дисидентв у 60х рр. була започаткована традиця 22 травня вшановувати пам ять Тараса Шевченка. Цього дня 1861 року труну з його тлом провезли з Петербургу через Кив до Канева. 1967 року в цей день млця розгнала учасникв збрання бля пам ятника поетов у Кив заарештувала 4 з них. На вимогу розгнваних людей, як влаштували демонстрацю бля ЦК КПУ арештантв звльнили.

У 1972 роц досягла свого апогею кампаня репресй проти накомислячих. Були заарештован В ячеслав Чорновл, вген Сверстюк, ван Свтличний, ван Дзюба, Михайло Осадчий, Юлй Шелест, Василь Стус та нш. Практично вс вони були засуджен до тривалого ув язнення та вдправлен до таборв суворого чи особливого режимв на Урал та в Мордов. Крм цього було поставлено систему карально медицини. Деяких опозицонерв, яких було важко звинуватити у порушенн вдповдних статей кримнального кодексу оголошували божевльними та замикали до психатричних лкарень спецального типу. На початку 70х рр. дисидентство стало впливовим чинником полтичного життя.

Активн д правозахисникв стали вдом на Заход, повдомлення про них потрапили на сторнки ноземно преси. Масов репрес 1972 року на деякий час паралзували активнсть дисидентв. Однак вже у 1974 роц побачили свт 7 та 8 випуски Укранського всника у чому незаперечна заслуга Степана Хмари. Пордл чисельно, але й дал сповнен ршучост дисиденти у 1975 р. дстали новий мпульс, коли СРСР пдписав Гельснкську угоду й офцйно погодився шанувати громадянськ права свох пдданих.

Повривши Кремлев на слово, дисиденти органзували вдкрит й, на хню думку, юридичне санкцонован групи, завдання яких полягало в тому, щоб наглядати за дотриманням громадянських прав з боку Кремля. Перший Гельснкський комтет було засновано в Москв у травн 1976 р. Незабаром, у листопад 1976 р в Кив з явилася Укранська Гельснкська група. Аналогчн групи сформувались у Литв листопад 1976 р Груз счень 1977 р. та Врмен квтень 1977 р Гельснськ групи не були таким уже поширеним явищем серед кран соцалстичного табору.

У Радянському Союз х було 5. Поза його межами вони снували лише у Польщ Комтет захисту робтникв, перетворений згодом у Комтет громадського захисту KOS-KOR, у Чехословаччин група Хартя-77. У Румун подбн групи не виникли, оскльки тамна полця придушувала кожну таку спробу у зародку. У Нмеччин мсцев громадяни користалися Гельснськими угодами головно для того, щоб дстати право емрац.

Зовсм слабим був вдгук на гельснський процес у Болгар та Угорщин. Все це да пдстави стверджувати, що укранськ дисиденти були одню з головних опозицйних груп у Центральнй Схднй вроп. Укранська Гельснкська група. Очолив Укранську Гельснкську групу письменник Микола Руденко полтичний комсар у роки друго свтово вйни та колишнй партйний чиновник у письменницькй органзац. Його близьким товаришем був генерал Радянсько арм Петро Григоренко кавалер багатьох урядових вдзнак, якого вдправили у вдставку.

Ця група налчувала 37 учасникв, найрзномантнших за походженням. Тут були дисиденти, що вже вдбули термни ув язнення, так як Нна Строката, Василь Стус, Левко Лук яненко, ван Кандиба, Надя Свтлична та Вячеслав Чорновл, так колишн нацоналсти що вижили псля десятилть, проведених у сталнських концтаборах, як Святослав Караванський, Оксана Попович, Оксана Мешко, рина Сеник, Петро Счко, Данило Шумук та Юрй Шухевич син командувача УПА Романа Шухевича, й так релгйн активсти, як православний священик Василь Романюк.

Незважаючи на постйн арешти, склад УГГ продовжував збльшуватися, вже у 1985 р. вона нараховувала 36 чоловк. Наприкнц 1970-х рокв деяк з членв Григоренко, Строката-Караванська, Надя Свтлична емрували з СРСР, тим самим дставши можливсть представляти УГГ за кордоном. Укранську Гельснкську групу вдрзняли вд попереднх дисидентв дв важлив риси. Перша полягала в тому, що група являла собою вдкриту громадську органзацю, яка хоч не була прорежимною, проте вважала, що ма законне право на снування.

Так погляди були для Схдно Украни чимось нечуваним ще з часу встановлення радянсько влади. ншою безпрецедентною рисою були контакти з аналогчними групами по всьому СРСР з метою нтернацоналзувати захист громадянських нацональних прав. У програмних заявах групи явно проступало й нове мислення. Вони наголошували на застосуванн легальних методв, убачаючи виршення суспльних проблему дотриманн законв узагал й поважанн прав особи зокрема. Тому члени групи часто називали свою дяльнсть правозахисним рухом.

Як зауважував ван Лисяк-Рудницький, проповдування законност й справжньо демократ замсть певно деолог, наприклад, нацоналзму чи марксизму, якими доти захоплювалася укранська нтелгенця, стало важливим поворотним пунктом в стор укрансько полтично думки. Хоч деяк члени Укрансько Гельснксько групи лишалися якоюсь мрою на позицях марксизму чи нацоналзму, погляди бльшост найчткше переда такий уривок з спогадв Данила Шумука, що в минулому був водночас комунстом нацоналстом провв близько 40 рокв у польських, нацистських радянських тюрмах Лише демократя здатна врятувати людство вд небезпеки тиран як лвого, так правого гатунку.

Лише необмежене, гарантоване законом право усх громадян висловлювати, пропагувати й захищати сво де спроможне дати людям можливсть контролювати скеровувати полтику уряду. Без цього права не може бути й мови про демократю демократичн вибори до парламенту. Там, де нема легально опозиц, що користуться рвними правами в парламент й серед народу, нема демократ Я дйшов цих висновкв псля багатьох рокв роздумв, узагальнень та аналзу, вони привели мене до критичного ставлення як до комунств, так до нацоналств донцовського типу. Рзким контрастом до ксенофоб, притаманно нацоналзмов оунвського гатунку, було те, що палкий патротизм укранських дисидентв не передбачав ворожост до нших народв, навть до росян.

У 1980 р. в однй з хнх заяв говорилося Ми розуммо, що значить жити пд колональним гнтом, тому заявлямо, що народов, який живе в нашй кран, буде забезпечено найширш полтичн, економчн соцальн права.

Будуть безумовно гарантован вс права нацональних меншостей рзномантних релгйних асоцацй. Виходячи з свох легалстських поглядв, члени Укрансько Гельснксько групи вважали, що найкращим шляхом до незалежност Украни застосування гарантованого в радянськй конституц права на вихд з СРСР. На хню думку, найефективнший спосб деколонзац Радянського Союзу полягав у тому, щоб дозволити його народам провести справд вльн вибори. Але н помрковансть Гельснксько групи, н вимоги Заходу дотримуватися зобов язань, що х на себе взяв СРСР за Гельснкськими угодами, не перешкодили радянським властям знову влаштувати дисидентам погром.

До .1980 р. приблизно три чверт членв Укрансько Гельснксько групи отримали термни ув язнення вд 10 до 15 рокв. Решту було вислано з Украни. Деяким, аби заспокоти свтову громадську думку, дозволили емгрувати. Дяльнсть Укрансько гельснсько групи засвдчила про перехд дисидентського руху в нову, зрлшу стадю стадю, яка вдзначалася сформованою органзацйною структурою й чтко окресленою полтичною програмою.

Основним новим моментом ц програми був перехд укранських дисидентв на самостйницьк позиц. У документах дисидентського руху все частше звучала вимога виходу Украни з складу СРСР створення незалежно демократично укрансько держави.