Персонал бографчн довдки

Персонал бографчн довдки.

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ 6.1.1938 -4.9.1985 - видатний укранський поет, правозахисник. Народився у с. Рахнвц Гайсинського району на Внниччин в селянськй родин. В 1940 см я перехала до м. Сталне тепер Донецьк, де батько завербувався на один з хмчних заводв. У 1944-54 навчався у мськй середнй школ 150. Псля закнчення школи вступив на сторико-флологчний факультет педнституту. У студентськ роки Стус постйно й наполегливо працював у бблотец. Разом з ним навчалися вдом в укранськй лтератур люди, як Олег Орач, Володимир Мщенко, Анатолй Лазаренко, Василь Захарченко, Василь Голобородько.

У студентськ роки Стус разом з Олегом Орачем, Володимиром Мщенком, Анатолм Лазаренком, Василем Захарченком, Василем Голобородьком був членом лтературного об днання Обрй. Почав друкуватися з 1959. У 1961 працював учителем укрансько мови й лтератури в Таужнянськй школ на Кровоградщин. Протягом двох рокв служив в арм на Урал. З березня 1963 - лтературний редактор газети Социалистический Донбасс.

Того ж року вступив до аспрантури нституту лтератури м. Т.Шевченка АН УРСР з спецальност Теоря лтератури. За час перебування в аспрантур пдготував здав до видавництва першу збрку творв Круговерть, написав ряд лтературно-критичних статей, надрукував клька перекладв з Гете, Рльке, Лорки. Належав до Клубу творчо молод, який очолював Лесь Танюк. У 1965 пд час прем ри кнофльму Тн забутих предкв у кнотеатр Украна Стус разом з ваном Дзюбою, В ячеславом Чорноволом, Юрм Бадзьо закликав партйних кервникв населення столиц засудити арешти укрансько нтелгенц, що стало першим громадським полтичним протестом на масов полтичн репрес в Радянському Союз у пслявонний час. За участь у цй акц його вдраховано з аспрантури.

Працював у Центральному державному сторичному архв, згодом - на шахт, залзниц, будов, в метро. З 1966-72 - старший нженер у конструкторському бюро Мнстерства промисловост будматералв УРСР. У цей перод життя пдготував другу збрку вршв Зимов дерева, яку, однак, як збрку Круговерть, у втчизняних видавництвах надрукувати не вдалося. У 1970 у Брюссел виходить книжка вршв поета Веселий цвинтар.

Поезя Василя Стуса характеризуться лричнстю, мелодйнстю, основу становить усвдомлення внутршньо свободи, готовност до боротьби за кращу долю народу Украни. Проте поступово домнуючими в творах поета стали песимстичн настро, зневра, породжен соцалстичною дйснстю. Лтературна дяльнсть поета, його звернення у вищ партйн нстанц з протестами проти порушення людських прав критичними оцнками тогочасного режиму спричинили арешт у счн 1972. На початку вересня 1972 кивський обласний суд звинуватив його в антирадянськй агтац й пропаганд та засудив до 5 рокв позбавлення вол 3 рокв заслання.

Покарання вдбував у мордовських магаданських таборах. З ув язнення звернувся з заявою до Верховно Ради СРСР з вдмовою вд громадянства мати радянське громадянство неможливою для мене рччю. Бути радянським громадянином - значить бути рабом Псля звльнення повернувся до Кива, працював на кивських заводах, вступив до Укрансько гельснсько групи жовтень 1979, продовжував правозахисну дяльнсть, зокрема, виступав на захист репресованих членв УГГ У травн 1980 заарештований вдруге, визнаний особливо небезпечним рецидивстом у вересн засуджений до 10 рокв таборв особливого суворого режиму та 5 рокв заслання.

В одному з листв, адресованому свтовй громадськост жовтень 1980, вдомий росйський правозахисник А. Сахаров розцнив вирок Стусов як ганьбу радянсько репресивно системи.

Утримувався у табор для полтв язнв у с. Кучин тепер Чусовського р-ну Пермсько обл Рося. Табрними наглядачами знищено збрку з приблизно 300 вршв. На знак протесту проти жорстокого поводження табрно адмнстрац з полтв язнями клька разв оголошував голодовки. У счн 1983 за передачу на волю зошита з вршами на рк був кинутий у камеру-одиночку. У 1985 Г. Бьолль висунув творчсть Стуса на здобуття Нобелвсько прем з лтератури. 28 серпня 1985 року Стус оголосив безстрокове сухе голодування.

Помер в нч з 3 на 4 серпня у карцер, куди потрапив за те, що читаючи книгу в камер, сперся лктем на нари. Похований у с. Борисово. У листопад 1990 прах Стуса разом з прахом О.Тихого Ю.Литвина перепоховано на Байковому кладовищ у Кив. Псля смерт поета в Укран видано збрки Поез 1990, Вкна в позапростр 1992, три томи Творв 1994-95 ред. Д. Стус М.Коцюбинська та спогади Не вдлюбив свою тривогу ранню Державна премя м. Т. Шевченка 1993 посмертно. МАРЧЕНКО ВАЛЕРЙ 16.9.1947 - 7.10.1984 -вдомий укранський правозахисник, лтературознавець перекладач. Народився у Кив. Навчався на флологчному факультет Кивського унверситету, одночасно вивчав тюркськ мови в Бакинському унверситет.

З 1970 - спвробтник газети Лтературна Украна, за сумсництвом викладав укранську мову лтературу в середнй школ у Кив. Протягом 1971-72 опублкував ряд перекладв з азербайджансько творв С. Ахундова, Дж. Мамедкул-Заде. В перод 1968-73 були написан, але не опублкован лтературознавч розвдки про М. Зерова Русское наследие неоклассика, публцистичн статт Кивський далог, Страшний якийсь тягар та н. Друкувався у молоджних виданнях Азербайджану Туркменстану. 25 червня 1973 заарештований спвробтниками КГБ. За вироком Кивського обласного суду вд 27.12.1973 вдповдно до ст.62 ч. 1 Кримнального кодексу УРСР. Наклепницьк вигадки, як ганьблять радянський суспльний лад за поширення документв нацоналстичного змсту, в яких зводиться злсний наклеп на радянську дйснсть, нацональну полтику КПРС Засуджений до 6 рокв позбалення вол в колон суворого режиму 2 рокв заслання.

Вдбував покарання у пермському табор для полтв язнв 35. В таборах познайомився з укранськими правозахисниками Свтличним, С. Глузманом та н. В ув язненн написав ряд публцистичних нарисв, в яких висвтлював умови снування в язнв у радянських таборах, трагчн под 1940-50-х рр. у Захднй Укран. Незважаючи на тяжку хворобу нирок, яка привела до нвалдност, М. вдмовився писати заяву-каяття.

Псля звльнення жив у Кив. Довго не мг знайти роботу, згодом працював сторожем. Займався перекладами з англйсько, писав публцистичн статт - Там, у Кивських печерах, ГУЛАГ. Активно займався правозахисною дяльнстю, розсилав листи-протести з засудженням снуючо тоталтарно системи.

Ршуче виступив проти нструкц Мнстерства освти УРСР Про посилення вивчення росйсько мови у школах Украни, яку назвав найсвжшим Валувським указом. 21 жовтня 1983 вже важко хворого М. заарештовують вдруге засуджують до 10 рокв таборв особливого режиму 5 рокв заслання.

Етапом був вдправлений у пермськ табори, де незабаром вдмовили нирки. Помер у тюремнй лкарн в Леннград. Похований у с. Гатному Киво-Святошинського р-ну Кивсько обл У Гамбурз вийшла в переклад нмецькою мовою книга про життя творчсть Марченка - Я не маю н дому, н вулиц. ГОРСЬКА АЛЛА ОЛЕКСАНДРВНА 18.9.1929-28.11.1970 - укранська художниця вдомий дяч правозахисного руху 60-х рокв в Укран. Народилася в м. Ялт. Пдчас вйни пережила блокаду Леннграда. Навчалась в художньому нститут в Кив. В 1961-65 разом з В. Стусом, В. Симоненком Свтличним та н. стала одним з органзаторв активним членом Клубу творчо молод у Кив, який був тод центром укранського нацонального життя.

Брала участь в органзац лтературно-мистецьких вечорв, пдготовц щорчних Шевченквських свят та н. Плдно займалась мистецькою дяльнстю, створила ряд монументально-художнх робт. В 1964 за виконання Шевченквського втражу до вестибюлю Кивського унверситету був знищений, виключена з Сплки художникв, однак згодом поновлена.

Належачи до групи шестидесятникв, брала активну участь в укранському правозахисному рус. За участь в акцях протесту в 1965-68 проти розправ над укранськими правозахисниками - Б. М. Горинями, П. Заливахою, С. Караванським, В. Морозом, В. Чорноволом та н. Горська була знову виключена з Сплки художникв зазнала переслдувань з боку радянських органв безпеки. В квтн 1968 поставила свй пдпис пд листом-протестом 139 дячв науки культури до тодшнх кервникв СРСР у зв язку з незаконними арештами закритими судами над дисидентами. 28.11.1970 трагчно загинула при нез ясованих обставинах у Васильков бля Кива. Це вбивство за деякими версями приписують КДБ, який мстив Горськй ще за оприлюднення разом з В. Симоненком фактв масових розстрлв киян у Биквнянському лс. Скорш за все, саме це стало причиною побиття млцонерами у м. Смл Симоненка, внаслдок чого вн помер у лкарн через клька мсяцв.

Похорон Горсько перетворився в демонстрацю протесту проти снуючого комунстичного режиму в Укран. Автор численних художнх творв Автопортрет з сином 1960, Портрет батька 1960, Абетка 1960, Бля рчки 1962-63, Портрет В. Симоненка 1963 та н. ЛИТВИН ЮРЙ ТИМОНОВИЧ 26.11.1934 -5,9.1984 - вдомий укранський поет, журналст правозахисник.

Народився у с. Ксавервц пд Кивом. Навчався у грничопромисловй школ у м. Шахти, згодом працював у Донбас. З юнацьких лт цкавився укранською лтературою нацональною культурою. В 1953-55 вдбував перше ув язнення на будвництв Куйбишвсько гдроелектростанц. Невдовз псля звльнення 14 квтня 1956 Литвин був заарештований вдруге, звинувачений у створенн в ув язненн пдпльно нацоналстично органзац Група Визволення Украни засуджений до 10 рокв позбавлення вол. Покарання вдбував у таборах Мединь Вихорвка Озерлаг, ркутська обл. мордовських таборах для полтв язнв. В ув язненн писав врш укранською росйською мовами та закнчив в 1965 збрку Трагическая галерея розповдь про злочини тоталтарно системи проти укранського народу. Незабаром вс поез були вилучен пдчас обшуку.

Псля звльнення в червн 1965 був змушений через переслдування перехати у Красноярськ. 14 листопада 1974 Литвина знову заарештували засудили за ст. 187-1 Наклепницьк вигадки, що ганьблять радянську державу суспльний лад. В листопад 1977 Литвин, тльки звльнившись з ув язнення, став членом Укрансько Громадсько Групи сприяння виконанню Гельснських угод продовжив боротьбу проти тоталтарного режиму в Укран. У квтн 1979 завершив статтю Правозахисний рух в Укран. Його засади перспективи, в якй виробив полтичну програму укранського правозахисного руху. 5 липня 1979 важко хворого Литвина заарештовують знову, звинувачують у веденн антирадянсько агтац пропаганди та засуджують до 10-рчного ув язнення 5 рокв заслання.

З травня 1982 вдбував покарання у таборах суворого режиму селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермсько обл де перебувала бльшсть учасникв укранського правозахисного руху. 24.8.1984 Л. знайшли в камер з розрзаним животом. 5.9.1984 вн помер.

У листопад 1989 прах Юря Литвина, Василя Стуса Олекси Тихого був перевезений до Кива з почестями похований на Байковому кладовищ.

Автор книг Рабочее дело, Безумец, Поема о подснежниках. ТИХИЙ ОЛЕКСЙ ВАНОВИЧ Олекса Тихий 27.1.1927 - 6.5.1984 - вдомий укранський поет, правозахисник. Народився на хутор жвка Костянтинвського р-ну Донецько обл Закнчив флософський факультет Московського унверситету. З 1950 працював учителем болог у Ново-Костянтинвськй школ тепер Приазов-ського р-ну Запорзько обл З 1953 мешкав у сел Рубцове тепер Краснолиманського р-ну Донецько обл викладав у школ. З 1954 -вчитель стор у рдному сел. У 1948 вперше засуджений вйськовим трибуналом Сталнсько тепер Донецька обл. област за критику кандидата в депутати на 5 рокв позбавлення вол, але вйськовий трибунал МВС Укранського округу замнив покарання на умовне. Заарештований у лютому 1956 за листа, надсланого до ЦК КПРС з протестом проти введення вйськ Варшавського договору в Угорщину. 18 квтня 1957 на закритому засданн Сталнського обласного суду на пдстав ст. 54-10 ч. 1 Карного кодексу УРСР за антирадянську агтацю та пропаганду засуджений на 7 рокв позбавлення вол. Термн покарання вдбував у Володимирськй тюрм та Дубовлагу.

Псля звльнення 15 лютого 1964 Тихий, не маючи можливост влаштуватись на роботу за спецальнстю, працював вантажником, слюсарем-механком, оператором-дефектоскопстом, пожежником.

Водночас проводив велику роботу з укладання словника укрансько мови, розробив метод навчання без школи за домашнми завданнями.

У свох публцистичних творах виступав за вдродження укрансько мови та нацонально культури на Донеччин. У счн 1972 Тихий надслав до редакц газети Радянська Донеччина статтю Роздуми про укранську мову та культуру в Донецькй област, а на початку 1973 - до Презид Верховно Ради УРСР листа пд назвою Думки про рдний донецький край у квтн листа було виправлено на адресу Голови Презид Верховно Ради УРСР . Грушецького. У 1974 написав нарис Сльськ проблеми та роздуми Ви ми, в яких виступив проти процесу русифкац та на захист укрансько мови. У листопад 1976 Тихий разом з М. Руденком, О. Мешко, П. Григоренком, Л. Лук яненком, О. Бердником та н. виступив членом-засновником одн з перших правозахисник асоцацй - Укрансько громадсько групи сприяння виконанню Гельснських угод пдписав перш документи УГГ - Декларацю Укрансько громадсько групи сприяння виконанню Гельснських угод та Меморандум 1. Лтературна правозахисна дяльнсть Тихого стала причиною його другого арешту на початку лютого 1977. Справу Тихого було об днано з справою колишнього секретаря парткому Сплки письменникв Украни М. Руденка.

У червн-липн 1977 пд час судового процесу в с. Дружквц Донецько обл. засуджений за звинуваченням у антирадянськй агтац пропаганд та за незаконне збергання збро було пдкинуто гвинтвку до 10-рчного позбавлення вол у таборах особливо суворого режиму 5-ти рокв заслання. 21.7.1977 оголошено вирок за ст. 62 ч.2 КК УРСР Тихого було позбавлено вол на 10 рокв з засланням на 5 рокв та за ст. 222 ч на 3 роки остаточно -10 рокв позбавлення вол у виправно-трудовй колон особливого режиму з засланням на 5 рокв. Вдбував покарання у мордовському табор с. Соснвка.

У березн 1980 переведений у табр особливого режиму для полтв язнв у с. Кучино Чусовський р-н Пермсько обл Рося. Клька разв оголошував голодовки найдовша -52 дн. З 1981 тяжко хворв.

Помер 6.5.1984. у тюремнй лкарн у Перм. Постановою Пленуму Верховного суду УРСР вд 7.12.1990 вироки щодо Тихого скасовано справу закрито за вдсутнстю складу злочину. 19.11.1989 прах Олекси Тихог перепохований разом з тлнними рештками В. Стуса Ю. Литвина на Байковому кладовищ у Кив. дещо докладнше про журнал Укранський всник.

УКРАНСЬКИЙ ВСНИК - нелегальний суспльно-полтичний часопис. Виходив вд счня 1970 до березня 1972випуски 1-6 у Львов. Засновник, автор, редактор видавець - В ячеслав Чорновл. У вступному слов Завдання Укранського всника, яке вдкривало ус шсть випускв, декларувалося, що видання подаватиме об ктивну нформацю про порушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцю СРСР, про судов й позасудов репрес, факти шовнзму й укранофоб, становище укранських полтв язнв, про акц протесту, а також друкуватиме твори самвидаву.

У пдготовц журналу брали участь Ярослав Кендзьор, Михайло Косв, Валентин Мороз, Юрй Шухевич, Микола Плахотнюк, Нна Строката, Надя Свтлична, Василь Стус, Атена Пашко. Умови для конспративного друку часопису забезпечувала Олена Антонв, друкували журнал Людмила Шереметьева випуски 1-4, В. Чорновл та Я. Кендзьор.

Кур рами та розповсюджувачами були Стефаня Гулик, Ганна Садовська. Сприяли розповсюдженню журналу Зновя Франко, Ярослав Дашкевич, Валентина Чорновл. Студентка КДУ з Чехословаччини Анна Коцур вивозила журнал у Пряшв, звдти Павло Мурашко передавав Укранський всник на Захд. Журнал передруковували видавництво Смолоскип м. В. Симоненка США, видавництво Сучаснсть Мюнхен, Укранська видавнича сплка у Лондон та н. До укрансько та свтово громадськост публкац журналу доносило радо Свобода.

В Укран випуски Укранського всника поширювалися самвидавом. За довдкою Льввського УКДБ, журнал друкувався на друкарських машинках, а потм шляхом розмноження перших примрникв розповсюджувався серед рзних осб машинописом, ксероксуванням та фотоспособом. У багатьох мстах журнал мав свох кореспондентв та розповсюджувачв. За розпорядженням В. Чорновола, заарештованого у счн 1972, видання журналу було припинене. На сторнках Укранського всника публкувалися документи про полтичн репрес та дисидентський рух кнця 1960 - початку 1970-х рокв, публцистичн статт, листи протесту та лтературн твори, авторами яких були В. Симоненко, В. Стус Свтличний, В. Романюк, В. Чорновл Дзюба, С. Караванський та н. Зважаючи на великий авторитет позацензурного часопису, в Укран здйснено клька спроб продовжити його випуск.

У 1972 намагалися поновити видання журналу в Кив вген Пронюк, Василь Овснко, Василь Лсовий та ван Гайдук, але появ журналу завадили арешти. У 1974 Степан Хмара з Червонограда Льввська обл. спльно з кивськими журналстами Олесем Шевченком та Вталм Шевченком видали свй Укранський всник пд числом 7-8 у 1975 опублкований за кордоном.

Клька чисел журналу пд такою ж назвою видала Укранська загальнонародна органзаця. Псля звльнення з ув язнення В. Чорновл разом з Михайлом Горинем, Павлом Скочком, Василем Барладяну у серпн 1987 вдновив видання журналу як першого в Укран опозицйного до влади легального лтературно-художнього та суспльно-полтичного часопису до березня 1989 вийшли 7-14 випуски.

Вд випуску 11 счень 1988 журнал був органом Укрансько гельснсько групи, згодом - органом Укрансько гельснсько сплки. Полграфчним способом його тиражувало Закордонне представництво УГС Нью-Йорк. З 5.12.1987 почали виходити щомсячн експрес-випуски Укранського всника, з 11.7.1988 - листки прес-служби УГС по 2-3 на тиждень невдовз випуск журналу було припинено. Використана лтература 1. Я. Грицак Нарис стор Украни. Формування модерно укрансько нац XIX-XX столття 2. .З. Пдкова, Р.М. Шуст Довдник з стор Украни 3т. 3. Ю. Солод Укранська лтература у XX столтт.