КУЛЬТУРА КИВСЬКО РУС. Будь-яка дискуся про культуру середньовчного суспльства зосереджуться насамперед на його релгйних вруваннях та нститутах.
В стор Кивсько Рус мамо дв окрем релгйн, а вдтак культурн епохи. До 988 р. засобом задоволення духовних потреб схдних словян був анмзм, у засад якого лежало обожнення сил природи та поклонння духам предкв.
Найвищим божеством у язичницькому пантеон вважався Перун бог грому блискавки, аналогчний сканднавському богов Тору, хоч повязана з ним мфологя не була такою химерною. До нших важливих божеств належали Дажбог Сварог боги повтря й сонця, дарител земних благ. Закономрно, що серед землеробського люду поширеним був також культ богв родючост Рода та Рожаниц. Крм того, обктами поклонння вважалися сотн духв рчок, лсв та предкв це часто виражалось у жертвуванн м тварин, а подекуди й людей.
Схдн словяни не зводили свом божествам величних храмв, як не мали складно духовно рарх власне це й поясню вдносно слабкий опр християнству з боку хньо релг. все ж з приходом ново релг врування предкв не зникли безслдно. Пд личиною християнства ще протягом столть серед схдних словян збергався релгйний дуалзм, або двовря, що полягало у дотриманн язичницьких за походженням звичав та обрядв таких, зокрема, як святкування приходу весни. з прийняттям християнства у Кивськй Рус поширилася нова, витончена й складно органзована релгя.
У 1037 р. псля призду з Константинополя першого у довгй низц грецьких митрополитв протягом ус Кивсько доби лише двч на цей пост призначалися не греки була заснована митрополича пархя. Первинно до Русько митропол входило всм пископств, але згодом хня кльксть зросла до шстнадцяти. Десять з них розташовувалися на землях сучасно Украни. Багато пископв теж були взантйцями.
Вони везли з собою власне оточення писарв, помчникв, майстрв, перетворюючи пископства на осередки поширення взантйсько культури. Духовенство подлялося на дв категор бле, тобто парафяльн священики, що не давали обтниц целбату безшлюбност й звичайно одружувалися в свому ж середовищ, та чорне, тобто ченц, з яких обиралися висок духовн рархи. Намагаючись уникнути мирських грхв спокус, ченц жили у вдлюдненн, й тому х вважали цвтом вруючого люду, а хн монастир були осередками християнсько освти й науки.
У XIII ст. в Кивськй Рус снувало близько 50 монастирв, з них 17 у самому Кив. Церква справляла величезний вплив на культуру Кивсько Рус. Спорудження одного лише храму славетно Соф Кивсько безпосереднм пдтвердженням того, наскльки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Збудована у 1037 р. за князювання Ярослава Мудрого ця чудова камяна споруда, зведена грецькими майстрами на взрець константинопольського храму, мала пять апсид, пять нефв тринадцять бань. Розкшне прикрашений нтерр пдтримували мармуров й алебастров колони.
Напевно, краса цього храму християнського Бога здавалася просто слпучою призвичаним до скромних деревяних будвель киянам. Власне, саме таке враження й мав справляти собор, позаяк у взантйськй церкв добре розумли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцй, часто куди ефективнше посилювало вру, нж богословя, що апелю до розуму. З цю метою церква сприяла розвитков мистецтв ремесел. Зокрема, нтерр Св. Соф прикрашали кольоров мозаки та фрески, що з дивовижною правдоподбнстю змальовували людину. нший спосб викликати благоговння полягав у використанн кон, тобто зображень божественних стот на спецально оброблених дошках. кони поширювалися по приватних оселях, де ставали найцнншою в родин спадщиною.
Кожен з цих нових рзновидв мистецтва попервах зазнавав впливу грецьких зразкв. Та з часом майстри навчилися поднувати в цих жанрах мсцев елементи, створюючи дедал виразнший власний стиль. Проте впливи схдно церкви на мистецтво не завжди були благотворними.
Так, через те, що взантйц не любили ставити у свох храмах статуй, скульптура не дстала помтного розвитку. Таким же визначальним був вплив християнства на способи нтелектуально експрес давнх русичв. Псля 988 р. в ужиток увйшло письмо, базоване на абетц, створенй ченцями Кирилом Мефодм греками, що поширювали християнство серед словян. На вдмну вд Риму з його наполяганнями використовувати в богослужннях латину Константинополь погоджувався з тим, що новонавернен народи користувалися у церкв власною мовою.
Вдтак у богослужннях та нших справах церкви вживали церковнословянську мову лтературну норму, що спиралася на пвденнословянськ далекти й була легко зрозумлою схдним словянам. Поступово вона поширилася на лише на релгйну, а й на свтську лтературу, що ставала багатшою та рзномантншою. Закономрно, що бльшсть зразкв ц писемно лтератури мали релгйний характер. Тут у достатку мамо уривки з Старого й Нового заповтв, гмни, проповд, житя святих.
Найвидатншими серед них Патерик, тобто оповдь про життя святих, написана ченцями Киво-Печерсько лаври, проповд й гмни св. Кирила Туровського, писання кивського митрополита середини XI ст. ларона можливо, найосвченшого мужа Кивсько Рус. У свому знаменитому Слов про закон благодать, прочитаному у 1052 р. в присутност Ярослава Мудрого, ларон майстерно протиставля християнство язичництву й опису хрещення Рус. У цьому твор вн демонстру чудове володння складними прийомами взантйсько риторики, а також глибоке знання Ббл. Проте при всй свой поваз до грецько культури ларон не був грекофлом.
У Слов про закон благодать вн пдкреслю велич значення Рус, применшу роль Взант в наверненн до ново ври, приписуючи всю заслугу у здйсненн цього сторичного кроку Володимиров. Якщо в релгйних творах грецьк впливи цлком домнували, то у лтописах вони були менш помтними. Ранн кивськ лтописи, створен переважно монахами й пройнят християнським свтовдчуттям, характеризувалися реалзмом багатством подробиць.
У них вдтворювалися й головн проблеми доби так як князвськ чвари, боротьба з кочовиками, й подробиц окремих подй. Найважлившим з них лтопис, вдомий пд назвою Повсть временних лт. Його повязують з менами монахв Нестора та Сильвестра, як склали лтопис у 11 З 1116 рр. Займалися лтературною творчстю й представники свтсько верхвки. Незважаючи на постйну зайнятсть полтичними справами, написав сво зворушливе й сповнене роздумв Повчання князь Володимир Мономах. пдстави допускати, що анонмний автор найчудовшого поетичного твору Кивсько доби Слова о полку горевм 1185 1 187 також належав до княжого двору.
Вся його оповдь про невдалий похд на кочовикв дрбного руського князя пройнята пристрасним закликом до ворогуючих руських князв обднатися задля спльного блага. Застосувавши ритмзований врш, яскрав образи, багату мову, дивовижн за свою уособленстю картини природи, автор створив справжнй лтературний шедевр.