Криза колоналзму на початку ХХ ст

Криза колоналзму на початку ХХ ст. Криза колонально системи почалася псля першо свтово вйни. Уже в 1918-1923 рр. у ряд кран Аз й Арабського Сходу ндонез, нд, ран, раку й н. вдбулися потужн народн виступи. У бльшост колонй кервництво визвольним рухом взяла у сво руки нацональна буржуазя, а нод й нечисленна нтелгенця, що створили сво полтичн органзац, як очолили боротьбу за полтичну самостйнсть.

Так, в нд ще в 1885 р. була утворена партя Нацональний конгрес, в ндонез в 1927 р. виникла Нацональна партя, у Тунс в 1934 р. була створена лвонацоналстична партя Новий Дустур. Нацонально-визвольний рух змусив правляч кола метрополй внести деяк змни у форми й методи колонального керування. Однак на даному етап вони обмежилися, по сут, лише розширенням представництва мсцевих жителв в органах колонально адмнстрац.

Колональн конституц нд 1919 1935 р Брми 1935 р. Цейлону 1931 р. передбачали, зокрема, створення центральних провнцйних рад. В 20-х рр. була створена Народна рада Фольксраат у Голландськй ндонез й консультативн асамбле в кранах Французького ндокитаю. Вс ц мсцев представницьк органи не мали реальну владу, а виконували дорадч функц при губернаторах, що очолювали колональну адмнстрацю.

Найбльше чтко кризов явища виявилися на даному етап усередин само велико колонально мпер - Британсько. Англо-афганський договр 1921 р. Закрпив незалежнсть Афганстану, були формально декларован суверентет гипту 1922 р. раку 1930 р У результат вйни за незалежнсть 1919-1921 рр. статус домнону завоювала рландя. Однак майже вся територя рландсько провнц Ольстер за назвою Пвнчна рландя залишилася в склад британсько держави. Що стосуться домнонв Канади, Австрал, Новй Зеланд й н те протягом 20-х рр. вони поступово домоглися визнання повно зовншньополтично самостйност. мперська конференця 1926 р. декларувала, що Англя й домнони являють собою автономн державн одиниц усередин Британсько мпер, рвн по статус, н в якому вдношенн не пдлегл одна ншй в якому б то не було сенс в х внутршнх ноземних справах, хоча й обднан загальним пдданством вльно обднаних в якост членв Британсько спвдружност нацй. В 1931 р. був прийнятий Вестмнстерський статут, що закрпив права домнонв став свордною конституцю Британсько спвдружност.

Статут проголошував вльний союз членв Британсько спвдружност нацй, обднаних загальною врнстю корон.

Вдтепер дя законв, прийнятих британським парламентом, не могла поширюватися на домнони накше як з хньо згоди. Няк закони, прийнят парламентами домнонв, не могли вважатися недйсними пд приводом протирччя англйському законодавству. Парламенти домнонв на свой територ могли скасовувати й змнювати будь-який британський закон, указ або постанову в тй мр, у якй вони були частиною права домнону.

У статут проголошувалося також, що парламенти домнонв можуть самостйно виршувати питання зовншньо полтики. Генерал-губернатор у домнонах вдтепер призначався короною за порадою уряду домнону й став грати в систем вищих органв домнонв таку ж роль, яку вдгра монарх у самй Великобритан. Незважаючи на те, що причини падння колонального панування були свордними для кожно крани, можна видлити ряд загальних причин, характерних для всх колишнх колонй. Це, насамперед посилення невдоволення колональним режимом, викликане ростом податкв, ввозом ноземних товарв, вивозом продовольства й сировини, дискримнацю мсцевого населення в повсякденному житт, у сфер освти, при прийманн на роботу.

У порвняно розвинених кранах Аз пдсилилося протирччя мж ноземним капталом нацональним сектором, що змцнв за роки вйни. Вс це призвело до формування антиколонального союзу основних соцальних прошаркв селянства, дрбнобуржуазних прошаркв мста, нацонально буржуаз, робтникв, нтелгенц.

Однак далеко не завжди учасники руху протесту висували вимоги незалежност. Важлива роль в обднанн всх антиколональних сил пд прапором нацонального звльнення належала мсцевй нтелгенц. Позбавлена можливост застосовувати сво знання на батьквщин, загостренно сприймаюче нервноправне положення свох кран, знайома з життям захдного свту, вона зумла переконати населення в тм, що тльки незалежнсть засобом подолання вдсталост й гарантю входження у свтове спвтовариство на рвноправнй основ.

Заслуга нтелгенц складаться ще в тм, що пропаганда сприяла зародженню нацонально самосвдомост й росту почуття нацонально гордост. Саме нтелгенця створила нацональн полтичн парт, що користувалися до кнця друго свтово вйни авторитетом серед всх шарв населення. Тим самим антиколональний рух одержав деологю й програму боротьби й мав у свому розпорядженн структури, здатними очолити. 2.