Грецькі поліси становили окремі держави, центром кожної
з яких було місто, оточене муром, йому належали довколишні
долини чи острови. Формування грецьких міст-полісів розпо-
чалося у VIII — VI ст. до н.е. Згодом такі міста як Афіни,
Мілет, Корінф, Халіке та інші, перетворилися у важливі реміс-
ничо-торговельні центри, стали осередками політичного, куль-
турного життя Греції. Значне місце в господарстві країни зай-
мали ремесла, виплавлення металів зокрема. У рудниках, що
іноді мали глибину до 100 м, добували руду, з якої виплавля-
ли мідь, залізо, виготовляли бронзу. Із цих металів, а також із
золота, срібла, виробляли зброю, колісниці, ювелірні вироби. Роз-
роблялися поклади мармуру, глини. Добротним і красивим
був посуд, дахівка, інші керамічні вироби, які славилися на весь
тогочасний світ. Грецькі тканини, одяг мали попит далеко за
межами країни. Військова могутність Афін призвела до роз-
витку кораблебудування, яке було під контролем держави.
Ремісники працювали у невеликих майстернях по 3—12
чол., хоча в деяких із них кількість працюючих сягала ЗО—
100 чол. Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались
будівельна справа, обробка каменю, завдяки чому міста краї-
ни перетворилися у прекрасні ансамблі архітектурних ше-
деврів — храми, палаци знаті, театри, стадіони, інші громадські
споруди, які вражали світ своїми завершеними формами. Роз-
виток ремесел призвів до спеціалізації виробників. Стали
спеціалізованими окремі міста-держави.
Повільніше розвивалося сільське господарство. Це було
зумовлено рядом вказаних вище факторів, а також тривалим
пануванням двопілля. Орна земля, угіддя, інші природні ба-
гатства спочатку належали громаді, згодом перейшли до ро-
дової аристократії. Греки спеціалізувалися на вирощуванні
пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових
гаїв. Оливкова олія використовувалася у харчуванні, парфу-
мерії, для освітлення, а також була головним експортним
товаром. В Єгипет, Рим та Причорномор'я вивозилось вино.
Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом.