Результатом такого комплексного підходу став процес ак-
тивного відновлення інтенсивного внутрішнього капітало-
утворення. У Польщі, Чехії та Словенії відповідний показник
уже перевищив дореформений, а в Словаччині — значно на-
близився до його рівня. В Угорщині деяке відставання щодо
цього компенсується вагомими успіхами в залученні інозем-
ного приватного капіталу. У цілому за останні роки валовий
обсяг внутрішніх капіталовкладень (% ВВП) помітно зріс і ста-
новив у 1996 р. у Польщі 19,1%, в Угорщині — 22,7%, у
Чехії — 27,7%, у Словаччині — 34,9%, а в 1995 р. у Словенії
— 22%.
При цьому окремі країни, що досягли найпомітніших успіхів
у поліпшенні інвестиційного клімату (Польща, Угорщина, Че-
хія), активно залучали капітал найбільших транснаціональних
компаній (ТНК), з включенням відповідних національних
виробництв до їхньої глобальної системи розподілу і поста-
чання. Так, в Угорщині ряд найважливіших підприємств було
повністю або переважно продано у власність іноземних інвес-
торів. В автомобільну промисловість цієї країни значні кош-
ти інвестували такі ТНК, як Аисіі (Німеччина) — 530 млн
доларів, Сепегаї Моі;огз (США) — 283 млн доларів і 8ІІ2ІІ1П
(Японія) — 280 млн доларів, а у сферу виробництва споживчих
товарів — ипііеуег (Великобританія—Нідерланди) — 150 млн
доларів, що сприяло модернізації відповідних галузей. У Чехії
такий тип стратегії є характерним для виробництва скла, легко-
вих автомобілів та інших транспортних засобів, для харчової
та хімічної промисловості, для сфери телекомунікацій тощо.
Зокрема, заслуговує на увагу створення тут сучасного, експорто-
спроможного виробництва миючих засобів компанією Ргосіег
& ОатЬІе. У Польщі цей метод ефективно використано в трак-
торному виробництві: Ваешоо СогрогаМоп (Південна Корея)
придбала польське підприємство вартістю в 1,1 млрд доларів.
Водночас, досвід центральне- та східноєвропейських країн
з перехідною економікою показує, що конкретні засоби при-
стосування підприємств до більш жорсткого ринкового еко-
номічного середовища використовуються залежно від того, які
з цих засобів є доступнішими та відносно дешевшими. Причо-
му на перших фазах трансформаційного процесу підприємства
(навіть ті з них, які мають для цього значні потенціальні мож-
ливості) в переважній більшості випадків намагаються уни-
кати внутрішньої перебудови своєї структури, оскільки най-
частіше це пов'язано з болісними конфліктами інтересів все-
редині самого підприємства (організації). Навпаки, переважа-
ють намагання коригувати умови діяльності. Причому в бага-
тьох випадках превалюють надії на використання методів
державної підтримки, а також слабкостей недосконалої на