рубинецька і Черняхівська. Вони охоплюють І ст. до н. е. —
VII ст. н. е. У цей час удосконалювалися знаряддя праці, роз-
вивалося сільське господарство, ремесла, поглиблювався обмін.
Черняхівська культура у III — IV ст. н. е. зумовила появу
одного з перших могутніх утворень — держави антів.
2. Господарство скіфів та античних міст-держав
українського Причорномор'я
Скіфи проживали на наших землях у VII ст. до н. е. —
III ст. н. е. Наприкінці VI ст. до н. е. в причорноморських
степах формується могутнє державне об'єднання на чолі зі
скіфами — Велика Скіфія з столицею поблизу сучасного
м. Кам'янки-Дніпровської на Запоріжжі. До її складу входи-
ли різні за походженням народи. Це були перші паростки влас-
не державності на території сучасної України.
Про господарське та культурне життя скіфів нам відомо в
основному з даних археології. У V ст. до н. е. Скіфію опи-
сав батько давньогрецької історії Геродот. її населення він по-
діляв на скіфів-землеробів, кочових скіфів і царських скіфів.
Скіфи-землероби жили осіло, вирощували пшеницю, ячмінь,
просо, часник, цибулю тощо. Скіфи-кочівники займалися ско-
тарством. Царські скіфи — панівна верхівка державного об'єд-
нання, збирали данину з підлеглих племен, служили у війську,
воювали. Незважаючи на те, що Геродот вважав скіфів одним
народом, є підстави вважати скіфів-землеробів народом-автох-
тоном, предком українського народу.
Скіфи добували також сіль, солили рибу, збували її сусіднім
народам. Важливим заняттям було ремесло, про рівень роз-
витку якого свідчать знахідки у розкопаних царських курга-
нах. Скіфські ремісники володіли технологією виплавки міді
та заліза, виготовляли зброю, військову амуніцію. У скіфських
курганах знайдено численні ювелірні вироби надзвичайно
складної роботи (скіфська пектораль тощо).
ми та грецькими містами-колоніями. Скіфи вивозили хліб,
солону рибу, полотно, мед, віск, хутро, а ввозили різні вина, зо-
лото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, дорогі тка-
нини та інші товари.
У III ст. до н. е. почався занепад могутньої держави скі-
фів. У кількох битвах з кочовими племенами сарматів цар-
ські скіфи зазнали невдачі й мусили відступити. Основна ча-
стина царських і кочових скіфів осіла в Нижньому Подніпров'ї
та Степовому Криму й утворили нову державу — Малу Скіфію.
її столицею став Неаполь, залишки якого й досі зберігаються
в передмісті Сімферополя. Частина скіфів поступово перехо-
дила до осілого способу життя, займалася землеробством, са-
дівництвом, торгівлею. Пожвавилися відносини з античними
містами-державами. У II ст. до н. е. — III ст. н. е. Мала
Скіфія переживає період піднесення. Вона встановила владу
над Ольвією й почала збройне змагання з Херсонесом і Бос-
пором за панування над всією Тавридою. Але на прохання
херсонесців понтійський (в межах сучасної Туреччини) цар
Мітрідат у 110 р. до н. е. військовою силою поклав край
скіфській експансії. Без воєнних трофеїв, у замкненому про-
сторі, із застарілим суспільним ладом Мала Скіфія виявила-
ся нежиттєздатною. До цього додалася агресія сарматів, що
остаточно доконало скіфську державу. В III ст. н. е. Мала
Скіфія припинила своє існування.
Античні міста-держави українського Причорномор'я. У
VIII — VI ст. до н. е. стародавні греки розпочали колоніза-
цію Північного Причорномор'я. Причинами грецької колоні-
зації було перенаселення міст-полісів, нестача придатної для
обробітку землі, продуктів харчування, соціальна й політична
боротьба, посилення торгового обміну. На узбережжі Чорного
моря греки створили ряд торгових факторій, які поступово
перетворювалися у міста-держави на зразок грецьких. Най-
відоміші з них Березань у Дніпро-Бузькому лимані, Ольвія на
Бузі, Пантікапей на місці сучасної Керчі, Тір над Дністром,
Херсонес біля нинішнього Севастополя, Феодосія, Німфей, Кім-
мерик на Керченському півострові та багато інших.
Міста успішно розвивалися і в VI — IV ст. до н. е. пере-
творились на великі політичні, торгово-економічні і культурні
центри. Основні заняття жителів міст-колоній — торгівля та
малося сільським господарством, між ними відбувався жва-
вий обмін. У міста-колонії завозили хліб, худобу, шкіри, хутро,
солону рибу, сіль. З міст-колоній та з материкової Греції при-
возили металеві вироби, зброю, тканини, мармур, дорогоцінне
каміння, твори мистецтва. Найходовішими товарами були олив-
кова олія, вина та керамічний посуд.
У V ст. до н. е. на Кримському півострові утворилося Бос-
порське царство, столицею якого став Пантікапей. До цієї
держави у IV ст. до н. е. ввійшли Німфей, Феодосія, Таман-
ський півострів, значна частина чорноморського узбережжя су-
часної України. Провідне місце в економіці Боспорського
царства займало землеробство. Ним займалися тисячі неве-
ликих власників. Крім них сільськогосподарську продукцію
постачали великі латифундії земельної аристократії, яка ви-
користовувала працю рабів. Ці господарства вирощували пе-
реважну частину товарного зерна, яке направлялося в Грецію.
Боспорці займалися також городництвом, садівництвом, ви-
ноградарством. Розводили коней, корів, овець, свиней, свійську
птицю. Азовське море та річки, що в нього впадають, сприяли