новище було дуже хитким і він міг кожної миті опинитися в
категорії холопів.
Рядовичами називали селян, які уклали ряд (угоду) з фео-
далом, визнаючи свою залежність від нього. За соціальним і
юридичним становищем рядовичі подібні до закупів. Вони
входили до складу челяді, виконували певні роботи у госпо-
дарстві феодала або сплачували йому данину.
Холопи — це невільники, раби. Причини невільництва "Ру-
ська Правда" називає різні: одруження з рабинею при від-
сутності застереження своїх прав; поступання на двірську
службу, банкрутство купця і продаж його майна на конкурсі;
втеча чи крадіжка, вчинена закупом; неспроможність сплати
судового покарання. Діти холопів також ставали холопами.
Та найпоширеніший шлях до невільництва — полон під час
війни.
Раби були об'єктом купівлі-продажу. Поступово (почина-
ючи з X ст.) більшість рабів, крім двірських, отримали земельні
наділи і своїм становищем наблизилися до селян.
л. Іпіста, ремесла, торгівля у київській Русі
Міста на Русі, як і в усій Європі, виникли внаслідок відок-
ремлення ремесла від землеробства, в результаті скупчення
значної кількості ремісників і торгових людей-купців. У VI —
IX ст. це були городища — невеликі укріплені поселення.
Середньовічні міста України—Русі утворювалися по-різному:
були це, найперше, центри племінних союзів. Чимало міст (Га-
лич, Львів, Ярослав, Ізяслав, Володимир, Холм) заснували князі.
Виростали міста із боярських поселень, часто у них перетво-
рювалися окремі села. Найбільше міст виникало на перетині
сухопутних торговельних шляхів, а також на берегах судно-
плавних річок — Дніпра, Дністра, Дону, Волги та їхніх приток.
XI — XIII ст. — це період урбанізації Русі і найбільшого
розквіту її міст. Літопис "Повість временних літ" нараховує у
XIII ст. майже 300 міст. У них проживали 13—15% населення.
Місто, як правило, складалося з кількох частин: власне міста,
оточеного стіною, яке називалося ще "дитинцем" і передмістя,
що виникло внаслідок нових поселень і в якому проживали
ремісники, торговельники, розміщувалися склади, майстерні
тощо. Стіни міста були, як правило, дерев'яні, хоча трапляли-
ся й кам'яні, з вежами, брамами. Передмістя ділилися на кінці,
а кінці — на вулиці. Міські будівлі були дерев'яні, а церкви
— кам'яні або дерев'яні. Літопис згадує про будівництво мос-
ту через Дніпро у 1115 р. за князювання Володимира Моно-
маха. Внаслідок дерев'яного характеру забудови міст, у них
досить часто виникали пожежі.
Керівними особами в місті були: в стольному — князь, який
тримав біля себе тіуна, в нестольному — посадник, який та-
кож мав тіуна; тисячник, сотник, десятник, старости кінців,
вулиць, старости для окремих промислів. Крім місцевих жи-
телів, у містах проживали іноземні громадяни: євреї, німці,
поляки та ін.
Міста належали державі, церкві та князям. З волі міських
урядників чи правителів на міщан накладалися податки та
різні повинності. Міста зберігали тісний зв'язок з сільським