редньоазіатськими та арабськими країнами. Про це свідчать
як археологічні, так і писемні згадки. Асортимент товарів, що
обмінювалися, був надзвичайно багатим.
Руські купці торгували із країнами Центральної та Захід-
ної Європи: Чехією, Польщею, придунайськими країнами. Вони
бували на торгах Франції, Італії і навіть Іспанії. Досить ста-
більними були торгові зв'язки із німецькими князівствами.
Зовнішня торгівля Київської Русі своїми успіхами завдя-
чувала вигідному географічному розташуванню. Участь у ній
брали не лише купці, а й державні провідники. Князі й бояри
збирали данину від своїх підданих, і вона не тільки задоволь-
няла їхні особисті потреби, а й була об'єктом вивозу.
Монголо-татарська навала змінила напрямки і характер зов-
нішньої торгівлі Східної Європи, в т. ч. Київської Русі. Зов-
нішня торгівля мала неабияке значення для культурного роз-
витку Київської держави. Відбувався інтенсивний обмін духов-
ними, культурними цінностями між сусідніми народами. У
Русь у великій кількості поступали книги, ікони, інші цінності.
Гроші. У Київській державі існувала досить розвинена гро-
шова система. Головну роль у розрахунках та обміні відігра-
вала срібна гривня. Походження терміна виводять від "гри-
ви" — волосся, отже (на думку М. Грушевського) у первісно-
му вигляді гривня — це намисто із срібла, чи обруч. Спочатку
обруч міг бути мірою ваги, а згодом став грошовою одиницею.
Монетні гривні мали вигляд шестикутних злитків срібла (київ-
ські гривні), крім них існували ще гривні новгородські та
чернігівські.
Як менші одиниці розрахунків, відомі ногати, куни, різони і
вівериці. Деякі кодекси Руської Правди свідчать, що гривня
мала 20 ногат чи 50 різан. Щодо куни, то М. Грушевський, ана-
лізуючи окремі джерела, робить висновок, що гривня дорівню-
вала десь 20—ЗО кунам. Рубель, відомий також з княжих часів,
був половиною гривні. Вівериця була найменшою одиницею
розрахунків, а отже найдрібнішою монетою. Одну віверицю
коштувала воскова свічка.
Серед археологічних знахідок зустрічаються менші від грив-
ні золоті та срібні карбовані руські монети. Золотих, на думку
вчених, було небагато, зате срібні широко використовувалися
в купецьких операціях. Існували між ними значні відмінності
і тому їх важко класифікувати.
До цього часу не з'ясовано, якими були на вигляд куна,
ногата, вівериця. Є думка, що куна та вівериця — це хутра
тварин. У зв'язку з цим в Русі—Україні є багато нез'ясова-
них питань з цього приводу. Вони вимагають глибшого дослі-
дження і висвітлення.
Фінансова система Київської держави базувалася на зби-
ранні податків із населення, які називалися даниною. Впер-
ше цей термін згадується у "Повісті временних літ". Трива-
лий час збирання данини мало хижацький, стихійний харак-
тер. Після вбивства князя Ігоря деревлянами княгиня Ольга
ввела регламентацію у відносини щодо данини. Були встанов-
лені норми — "уроки", назначався час і пункти збору — "по-
гости", в які звозилася данина.