хових організацій в більшості великих міст України. У першій
половині XVII ст. кількість цехів у Львові досягла вже ЗО, вони
об'єднували більше 500 майстрів 133 спеціальностей.
У тих містах, де ремесло було менш розвинутим, існували
цехи споріднених і навіть неспоріднених спеціальностей. Іноді,
коли місто було невеликим, у ньому існував всього один цех,
що об'єднував усіх ремісників. Крім цехового, в українських
містах існувало й позацехове ремесло.
У XVI ст. з'являються складніші виробництва мануфактур-
ного типу, яких, однак, було небагато, їхнє виникнення та розви-
ток були пов'язані зі становленням індустріальних суспільств
у Західній Європі, формуванням національного ринку.
Торгівля. Зростання обсягів виробництва, як сільськогосподар-
ського, так і ремісничого, зумовив появу базарів І торгів, еони
проводилися раз або двічі на тиждень у визначені, як правило,
святкові дні. Право на влаштування торгів і базарів надава-
лося містам і містечкам спеціальними привілеями. Торги
відрізнялися від базарів тим, що на них продавались товари
певного виду. Асортимент товарів свідчив про господарську
спеціалізацію окремих регіонів.
Міські власті здійснювали контроль за торгівлею і за які-
стю продукції, здавали в оренду міри і ваги, які були їхньою
власністю.
Ярмарки (дослівно — щорічний ринок) — регулярний торг
широкого значення; базар, періодично організовуваний в тра-
диційно визначеному місці; сезонне розпродування товару
одного чи кількох видів. Ярмарки — це основні центри форму-
вання національного ринку, основна ознака складання внутріш-
нього ринку. Торги і базари з'єднували в основному виробників
і споживачів міста і села. Ярмарки, на відміну від них, зв'язу-
вали між собою різні регіони України.
Павло Алепський, арабський мандрівник, який побував в
Україні у 1654—1656 рр., писав: "У козацькій країні ярмар-
ки відбуваються безперервно, від початку до кінця року, кож-
ного свята, кожної пори року буває ярмарок в тому чи іншому
місті". За його словами, найбільший ярмарок був у Печорському
монастирі. Поступово склалася певна періодичність ярмарків,
вони проходили у різних містах впродовж року. На ярмарках
не тільки торгували, а й укладали угоди на виробництво окре-
мих товарів.
Ярмарки спочатку були універсальними, згодом посилюва-
лася їхня спеціалізація. Так, відомо, що на ярмарках Тернопо-
ля і Бродів торгували кіньми, у Станіславі та Чернівцях — по-
лотном і худобою.
Ярмаркова торгівля, часті переїзди купців з одного міста в
інше — пожвавлювали взаємообмін між різними регіонами
України, торговельні шляхи з'єднували найвіддаленіші тери-
торії. Внутрішній ринок України поступово набував загаль-
нонаціонального характеру.
Підносилась і зовнішня торгівля. З Західною Європою вона
здійснювалася через Польщу і Прибалтику. Особливо велику
роль в експорті українських товарів (хліба, поташу, вовни, вос-
ку тощо) відігравав Гданськ. Через нього ж в Україну йшов
торгівельні зв язки стримувалися приписами середньовічної
регламентації та численними митами.
Отже, V — XVI ст. в економіці України це період заро-