Лися за магдебурзьким правом. Воно гарантувало незалеж-

ність міст від старшинських органів влади й закріплювало

особливі права купецтва та міщанства. Всього на Лівобережній

Україні у XVII ст. налічувалося понад 100 міст і містечок, у

середині XVIII ст. — 200. З освоєнням південних земель були

засновані міста Олександрівськ (Запоріжжя), Катеринослав

(Дніпропетровськ), Херсон, Маріуполь, Миколаїв, Севастополь,

Одеса. На основі поселень українських переселенців виника-

ли міста Слобідської України.

Правобережні й західноукраїнські міста після значних руй-

нувань під час воєнних дій другої половини XVII — початку

XVIII ст. відроджувалися повільно.

Ремесло на Лівобережжі та Слобожанщині розвивалося в

межах цехової системи з її суворою регламентацією виробки-

чих процесів. Але Національно-визвольна революція послабила,

а то й скасувала різні, в тому числі й цехові, заборони та обме-

ження. Нехтуючи ними, окремі ткачі, чоботарі й і ниті майстри

дедалі частіше послуговувалися в своїх майстернях працею

вільних наймитів. Вони застосовували нові прийоми та інстру-

менти в своїй роботі. Ремесло поступово перетворювалося у

свою вищу форму — дрібнотоварне виробництво.

Мануфактури. Початок мануфактурного періоду промис-

ловості в Україні датується по-різному. Початкові форми ма-

нуфактури, на думку більшості істориків, виникли ще в першій

половині XVI ст. Основою появи мануфактур були селянські

та міські промисли і ремесла. Саме сільські та міські промис-

ли, де не було цехових обмежень, виявилися найпридатніши-

ми для технічних нововведень, нових форм організації вироб-

ництва і праці. Технічною передумовою для створення ману-