ність міст від старшинських органів влади й закріплювало
особливі права купецтва та міщанства. Всього на Лівобережній
Україні у XVII ст. налічувалося понад 100 міст і містечок, у
середині XVIII ст. — 200. З освоєнням південних земель були
засновані міста Олександрівськ (Запоріжжя), Катеринослав
(Дніпропетровськ), Херсон, Маріуполь, Миколаїв, Севастополь,
Одеса. На основі поселень українських переселенців виника-
ли міста Слобідської України.
Правобережні й західноукраїнські міста після значних руй-
нувань під час воєнних дій другої половини XVII — початку
XVIII ст. відроджувалися повільно.
Ремесло на Лівобережжі та Слобожанщині розвивалося в
межах цехової системи з її суворою регламентацією виробки-
чих процесів. Але Національно-визвольна революція послабила,
а то й скасувала різні, в тому числі й цехові, заборони та обме-
ження. Нехтуючи ними, окремі ткачі, чоботарі й і ниті майстри
дедалі частіше послуговувалися в своїх майстернях працею
вільних наймитів. Вони застосовували нові прийоми та інстру-
менти в своїй роботі. Ремесло поступово перетворювалося у
свою вищу форму — дрібнотоварне виробництво.
Мануфактури. Початок мануфактурного періоду промис-
ловості в Україні датується по-різному. Початкові форми ма-
нуфактури, на думку більшості істориків, виникли ще в першій
половині XVI ст. Основою появи мануфактур були селянські
та міські промисли і ремесла. Саме сільські та міські промис-
ли, де не було цехових обмежень, виявилися найпридатніши-
ми для технічних нововведень, нових форм організації вироб-
ництва і праці. Технічною передумовою для створення ману-