го "питейного" доходу, який продовжував ґрунтуватися на
системі відкупів. Напередодні селянської реформи 1861 р. він
становив майже 30% держбюджету.
Видаткова частина бюджету значною мірою мала непродук-
тивний характер. Більшість витрат припадала на воєнне і
морське міністерства. Понад 10% бюджету поглинало утри-
мання двору. При цьому витрати на міністерство освіти в
першій половині XIX ст. становили менше ніж 1% всіх бю-
джетних видатків. Хронічний дефіцит бюджету покривали в
основному випуском у дедалі більших обсягах внутрішніх і
зовнішніх позик, а також паперових грошей.
У таких умовах російський уряд змушений був здійснюва-
ти заходи щодо впорядкування грошового обігу, вдосконален-
ня фінансових відносин. З цією метою в 1839—1843 рр. було
реалізовано фінансову реформу, підготовлену міністром фі-
нансів Росії Є. Канкріном. її проводили через вилучення асиг-
націй і введення твердої валюти у вигляді розмінних на срібло
державних кредитних білетів. Номінальне відновлювалася
срібна валюта з прирівнюванням срібного карбованця до 3 крб.
50 коп. асигнаціями (девальвація). У 1841 р. випущено нові,
розмінні на срібло кредитні білети, а асигнації в 1843 р. ви-
лучено з обігу. Впровадження кредитних білетів на рівні зі
сріблом принесло значні вигоди. Це дало змогу відмовитись
від срібла, громіздкого в обігу (до того ж монети в обігу силь-