Місце людини в суспільстві, як правило, визначалося не її
особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйо-
ра ставав сеньйором, син селянина — селянином, син ремісни-
ка — ремісником.
Отже, в основі середньовічного господарства лежала влас-
ність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників
— закріпачених селян. Селяни наділялися землею і мали своє
господарство. Користуючись землею феодала як наділом, вони
зобов'язані були за це обробити панську землю за допомогою
своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї
праці — ренту (з лат. — повертаю, сплачую). Відомі три фор-
ми феодальної ренти: відробіткова (панщина), продуктова (на-