нішої сили на початку 1933 р. Залишившись без хліба, селя-
ни їли мишей, пацюків та горобців, кісткову муку і кору де-
рев. Мали місце численні випадки канібалізму. Але конфіс-
кації збіжжя продовжувалися, незважаючи на те, що з голоду
вимирали цілі села. За вказівкою Молотова, коли хліба не було,
забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі.
Намагаючись врятуватися, тисячі селян йшли до міста, де вес-
ною скасували хлібні картки і можна було купити хліб. Од-
нак сільським жителям хліб продавати заборонялося. Селя-
нам не дозволялося також найматися самостійно на роботу
на промислові підприємства. Незважаючи на те, що шляхи
вели до міста, були блоковані, тисячі сільських жителів пгю
бивалися туди, але не знаходили порятунку і вмирали прямо
на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві
кожного ранку збирали і вивозили до братських могил помер-
лих від голоду селян. Прагнучи врятувати від голодної смерті
дітей, селяни везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях,