Засобом винищення мирного населення мав стати голодомор.

За словами історика Я. Грицака, існують свідчення, що в лис-

топаді 1941 р. на конференції у Східній Пруссії за участю

Гітлера та інших високопоставлених нацистських чиновників

було прийнято таємне рішення про створення штучного голо-,

ду в Україні. Вже в грудні 1941 р. німецька адміністрація ви-

рішила збільшити обсяг продовольчого постачання Рейху з

України шляхом зменшення числа "надлишкових спожи-

вачів" — "євреїв і населення українських міст, таких як Київ",

для яких навіть не встановлювалася норма раціонованого

пайка. В інших українських містах передбачалося різко ско-

ротити ці норми. Щоб перешкодити перевезенню продуктів

харчування до міст, на дорогах встановлювався спеціальний

контроль і закривалися міські базари. У результаті цих заходів

у великих містах склалася катастрофічна ситуація з продо-

вольством. Наприкінці 1941 р. харчова норма продовольства

у Києві становила лише 30% необхідного мінімуму.

Серед інших заходів окупаційної влади окремої згадки

заслуговує примусова мобілізація робочої сили з України. З

літа 1942 р. запроваджувався обов'язковий дворічний термін

праці для всіх молодих людей віком 18—20 років. Хати тих,

хто не з'являвся на виїзд до Німеччини, спалювалися.

Схожість фашистського і більшовицького режиму в Україні