нефіцій перетворився на феод (лен) — основну, найпоширені-
шу форму землеволодіння доби середньовіччя. Феодальне гос-
подарство утверджувалося і розвивалося в межах маєтку-
сеньйорії. Королівськими грамотами феодалам надавався іму-
нітет — привілей здійснювати у своїх володіннях функції
державної влади: фіскальні та судово-адміністративні. Зем-
ля поділялася на домен, де господарював сам землевласник,
та селянські наділи. Сеньйорії звичайного типу мали значні
розміри (кілька сотень гектарів). Орні землі домену із зерно-
вим виробництвом становили майже третину його загальної
площі. Монополія феодалів на землю зростала, що виражало-
ся у принципі "немає землі без сеньйора".
Одночасно зі зростанням великого землеволодіння форму-