робить неможливим їхнє функціонування у правовому просторі.
Друга складова — кримінальний сектор, який має значну вагу
і, на думку окремих спеціалістів, становить не менше полови-
ни об'ємів "тіньової" економіки, характеризується навмисним
ухиленням від дій державних регуляторів, перерозподілом
офіційно чи неофіційно виробленого товару, незаконним ви-
користанням державних ресурсів, присвоєнням в тій чи іншій
протиправній формі прибутку від реалізації товару чи надан-
ня послуг, розкраданням, шахрайством, рекетом, наркобізнесом
та іншими видами кримінальної діяльності.
За останні роки "тіньовий" сектор економіки України збіль-
шувався катастрофічними темпами, його об'єми сьогодні до-
сягають не менше 60% ВВП. За словами голови державної
податкової адміністрації України М. Азарова, в "тіньовій" еко-
номіці обертається 10—12 млрд доларів США і більше 6 млрд
грн. (для порівняння: в легальному обігу знаходиться близь-
ко 10 млрд грн.). Лише з 1991 по 1995 рр. з України було не-
легально вивезено 15—20 млрд доларів, які осіли в іноземних
банках. Отже, сконцентрований у "тіньовій" економіці капі-
тал не направляється на інвестування національного вироб-
ництва, не може бути використаний для підтримки соціаль-
ної інфраструктури, об'єктивно сприяє зростанню податково-
го пресу, що в свою чергу ще більший об'єм економіки зага-
няє в "тінь". Відповідно держава втрачає можливості реально-
го управління економікою, оскільки більше половини еконо-
мічної діяльності має неофіційний характер, функціонує сти-
хійно чи під прямим контролем кримінальних структур і не
потрапляє під дію державно-правових регуляторів.
Незважаючи на тривалу системну кризу та її вкрай нега-
тивні наслідки, економічна політика держави і по сьогодні не
має стратегічної основи, здійснюється фрагментарно, переваж-
но зусиллями Національного банку України, що зовсім недо-
статньо для формування умов економічного росту. Уряд у
різних складах виявився неспроможним забезпечити адекват-
не управління економічними процесами, був мало ініціатив-
ним, в значній мірі сприяв "тінізації" української економіки,
відлякував зовнішніх інвесторів. Законотворча діяльність пар-
ламенту була надто політизована. Це зумовило прямі еко-
номічні втрати для держави, створило несприятливий еконо-
мічний режим у країні. Багато часу і енергії витрачено на
безплідну, виснажливу боротьбу всередині самої влади.
Не на висоті виявився і сам Президент. Зокрема, він не зумів
ефективно скористатися делегованим йому Конституцією пра-
вом протягом трьох років видавати укази з економічних пи-