У мануфактурний період торговельний капітал переважав
над промисловим. Головними сферами вкладення капіталів у
Великобританії залишалися зовнішня торгівля і морські пе-
ревезення. Велику роль в економічному зростанні Англії віді-
грав Навігаційний акт (1651 р.), згідно з яким зовнішньотор-
гові операції країни могли здійснюватися лише англійськими
кораблями або кораблями тієї країни, звідки імпортувався то-
вар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство
найбільшого супротивника Англії — Голландію. Він сприяв
розвитку англійського суднобудування і мореплавства. Англія
обігнала за масштабами колоніальної і торгової експансії Ні-
дерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, за-
хопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.
У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав пану-
вати у діловому світі. В 1694 р. був утворений Англійський
банк, білети якого до 1797 р. обмінювалися на золото. Фор-
мувалися приватні лондонські банки. В 1807 р. їх було 73. У
провінціях з'явилися сільські банки або банки графств.
На відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів
на рік, банки регулярно проводили клірингові розрахунки
(залік взаємних вимог та зобов'язань). Сконцентровані у бан-
ках гроші перерозподілялися і використовувалися у промис-
ловості, торгівлі.
о. исооливості генеаи Індустріального
суспільства у Франції
До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутні-
ших держав світу. Такого становища вона досягла в значній
мірі за рахунок високої культури французького народу. Важ-
ливою силою, що утримувала Францію на високому рівні, була
монархія. Абсолютизм, творений зусиллями кардиналів Рі-
Іпельє і Мазаріні та вивершений Людовіком XIV, "королем-
сонцем", з'єднав в моноліт розрізнені провінції та різні соці-
альні верстви держави, сприяв розширенню її кордонів.
За рівнем промислового розвитку Франція нічим не посту-
палася Англії, проте тут переважало ремісниче виробництво, а
цеховий устрій активно підтримувався державою. У містах
країни у XVI ст. проживало 15—17% населення. Кількість
мануфактур була незначною і займалися вони в основному
виробленням предметів розкоші: шовку, атласу, оксамиту, меб-
лів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала
провідне місце в Європі з виробництва полотна, яке виготов-
ляли сільські жителі. Організаторами і власниками розсіяних
текстильних мануфактур були, як правило, купці та лихварі.
Політика протекціонізму (захист державою національної
промисловості й сільського господарства за допомогою митної
політики) та меркантилізму (політика, спрямована на нагро-
мадження золота і срібла в країні шляхом обмеження вивозу
їх та збільшення вивозу товарів) захищала вітчизняних това-
ровиробників від іноземних конкурентів.
Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. У XVI
— XVIII ст. у Франції зберігалося велике землеволодіння, яке,