Отже, в результаті промислового перевороту французька
економіка остаточно перейшла на шлях індустріального роз-
витку. Однак на відміну від Англії у господарстві Франції
значну роль відігравало лихварство.
3. Особливості промислового перевороту
у Німеччині
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку піз-
ніше, ніж Англія та Франція. Промисловий переворот тут роз-
почався лише в 30-х роках XIX ст. і тривав до 70-х років. Най-
важливішою причиною такого відставання була наявність фео-
дальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збере-
ження цехів у промисловості та політична роздробленість країни.
ц.сі дІдіУііпу ьід .м.пгл.11 та ч^ранци, становлення суспільства
нового типу в Німеччині відбувалося не революційним, а ево-
люційним шляхом. Середньовічні порядки: панування фео-
дального землеволодіння та повинності селян ліквідовували-
ся поступово, шляхом реформ. Навіть після революції 1848 р.
у Німеччині зберігалася феодальна монархія і політична та
економічна влада великих землевласників-юнкерів. Щоправ-
да, монархія стала обмеженою, і деякі політичні права отри-
мала національна буржуазія.
Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольо-
ваністю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю
власного флоту. Політично роздрібнені німецькі держави бу-
дували свою власну економічну політику. Кожна з них мала
власні гроші, метричну систему, митні кордони і норми госпо-
дарського законодавства, які гальмували створення єдиного
національного ринку. Основні промислові райони країни —
Пруссько-Сілезький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський
— були економічно слабо зв'язані між собою.
У Німеччині довгий час панувало середньовічне ремісниче