кій війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигід-
ним для Франції. Вона зобов'язана була сплатити Німеччині
5 млрд франків контрибуції і як гарантію виплати віддавала
частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці
землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду,
вугілля, тут добре розвивалася текстильна та інші галузі про-
мисловості. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію
ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.
Сировинна база Франції й без того була недостатньою. Вона
змушена була імпортувати половину необхідного їй вугілля.
Таким чином росла собівартість французьких металовиробів,
зменшувалася їхня конкурентоспроможність.
У французькій промисловості також необхідно було міня-
ти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало
значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали
експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За да-
ними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було
вкладено 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності
—104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівко-
лонії давав величезні прибутки.
Відсталою у порівнянні із СІЛА та Німеччиною була й струк-
тура французької економіки. Скорочувалися потужності ме-
талургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно
розвивалася легка промисловість. Перед першою світовою
війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Існування гострих проблем у сільському господарстві також
стримувало розвиток економіки.
Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати
наявні в сільському господарстві суперечності. Парцелярність
(роздрібненість) селянських господарств і низький технічний
рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затриму-
вали "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок
робочої сили, приріст населення.
виявилася конкуренція американського зерна та інших про-
дуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структур-
ної перебудови аграрного сектора країни.
На світовий ринок Франція виходила в основному з доро-
гими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними
виробами та іншими предметами розкоші.
4. Становлення індустріального суспільства
в Японії
Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся
пізніше, ніж в країнах Західної Європи та СИТА, і мав ряд особ-
ливостей. До середини XIX ст. Японія була типовою аграрною
країною, в якій панувала феодальна система господарства, фор-