ми, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо.
Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих
явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина
опинилася на грані катастрофи.
2. План Дауеса та його наслідки
Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів кра-
їн Антанти. Саме тому СИТА, Франція, Англія вирішили допо-
могти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те,
що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої
війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки
економіка США невпинно зростала, країна стала процвітаю-
чою. З 1924 р. успішно розвивається господарство Англії та
Франції.
Новий репараційний план для Німеччини був розроблений
міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарль-
за Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській
конференції представниками країн-переможниць у першій
світовій війні і прийнятий Німеччиною.
Основна мета плану — відновлення промислового потен-
ціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-
переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині
позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. виділяли
американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення гос-
подарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті
репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть
-і-- - — —— --— — —— -• ""«.і ґ-^~з~^^, ІТІІУІІ д^пшит, ІІередоа-
чав, що основна маса німецької промислової продукції повинна
спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та фран-
цузькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР
повинен був постачати сировину в Німеччину.
План встановлював розміри платежів Німеччини на перші
п'ять років по 1—1,75 млрд марок у рік, а потім — по 2,5 млрд
марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося вста-
новити контроль союзників над німецьким держбюджетом,
грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійсню-
вався спеціальним комітетом експертів, який очолював гене-
ральний агент з репарацій. Цей пост займав представник СИТА,
спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.
У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бель-
гією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано
угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведен-
ня звідти французьких і бельгійських військ.
План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репа-
раційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччи-
ну. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином аме-
риканських) капіталовкладень в Німеччині склала 26—27
млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів
за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали
сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у
1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у
світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79%