по два рази в рік урожаї бавовни, цукрової тростини, рису, пше-
ниці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку
досягли ремесла — ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна
справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіо-
нальну спеціалізацію.
Для суспільно-економічного устрою країн Стародавнього
Сходу характерним було так зване східне рабство. Особ-
ливість його полягає у тому, що основною продуктивною си-
лою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а та-
кож вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток
населення, належали в основному державі, використовувались
як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, числен-
них чиновників, при храмах.
Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів,
доріг, палаців, іригаційних споруд. Лише частково рабська
праця використовувалася для обробітку землі, як правило, в
системі царського і храмового господарства. Головними дже-
релами рабства були війни, піратство, заборгованість селян