мерційний робот, яким керував комп'ютер.
У середині 70-х років почався бурхливий розвиток енер-
гозберігаючих виробництв. Величезні кошти вкладалися у
технологічну перебудову. Використовувалися альтернативні
джерела енергії, будувалися атомні електростанції. Бурхливо
розвивалася біотехнологія — ще одна важлива галузь пост-
індустріального господарства. Наука взагалі перетворюється
в безпосередню виробничу силу, скорочується термін від на-
родження наукової ідеї до її реалізації, втілення у виробниц-
тво. У зв'язку з використанням новітніх технологій відбуваєть-
ся інтенсифікація виробництва.
Зменшуються не тільки енерго- та матеріаломісткість, а й
розмір капіталовкладень і трудомісткість продукції. Знижу-
ються затрати на сировину, обладнання, вивільняється велика
кількість робочої сили, яка після перекваліфікації направ-
ляється у сферу послуг тощо. Змінюється характер і зміст
праці. Різко зростає роль, соціальне і економічне значення
інформаційної діяльності, виникають і розвиваються засоби
масової інформації. Внаслідок цього у значної кількості лю-
дей появляється вільний час — величезне багатство і досяг-
нення сучасної епохи.
За таких умов виробництво не могло існувати без постійно-
го використання наукових досліджень і конструкторських
винаходів, тому постійно зростали витрати на науково-дослідні
та дослідно-конструкторські розробки.
З'явилися науково-виробничі комплекси. Це були терито-
ріальні об'єднання корпорацій з науково-дослідними лабора-
торіями, створені та фінансовані державним і приватним ка-
піталом для випуску нової продукції.
Розвиток національних господарств визначався значним
зростанням капітальних вкладень. Причому основні витрати
йшли не на розширення виробничих площ, а на інтенсивні
чинники розвитку економіки — модернізацію, автоматизацію
виробничих процесів. Зросли капітальні вкладення у невироб-
ничу сферу: освіту, фахову підготовку, науку, медицину.
У повоєнні роки зросла економічна могутність монополі-
стичних об'єднань. Це був період злиття та поглинання фірм
різних галузей господарства. Масовим явищем також стало
виникнення транснаціональних корпорацій — монополій, що
створювали за кордоном власні або спільні виробничі філії.
Вже до середини 70-х років у світі діяло близько 100 тис.
подібних корпорацій.
У таких умовах зростала економічна роль держави, яка в
багатьох розвинених країнах була великим власником, їй
належало 15—25% національного багатства країн. Державні
капіталовкладення спрямовувалися переважно в галузі, що
забезпечували загальнонаціональні потреби: інфраструктуру,
атомну промисловість, виробництво і розподіл електроенергії,
водо- і газопостачання, транспорт, невиробничу сферу. Нада-
валися інвестиційні субсидії, позики для розвитку конкурен-
тоспроможних галузей, модернізації та раціоналізації "старих".
Значні кошти витрачалися на воєнні замовлення. У 1970 р. в
США частка воєнних витрат у федеральному бюджеті стано-
вила 40%, у Японії — 7,1, ФРН — 23,7, Великобританії — 13,7,
Франції — 16,7.
Велике значення у державному регулюванні мали подат-
кові стимули: прискорена амортизація, зменшення податко-
вих ставок, звільнення від сплати податків тощо. Валютні
кризи зумовили втручання урядів економічно розвинених
держав у валютно-фінансові відносини. Пошуки ефективних
форм і методів державного регулювання економіки зумовили
поступовий перехід наприкінці 60-х років до "структурної
стратегії". Вона ґрунтувалася на заохоченні певних галузей
до вдосконалення і регулювання структури господарства з
урахуванням прогресивних змін у розвитку всесвітнього гос-
подарства. Фактично це був початок відходу від традиційних,
за кейнсіанською теорією, макроекономічних методів.
У повоєнні десятиліття в економічно розвинених країнах
склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого
рівня населення. Збільшувалися доходи громадян. У 50-ті
роки в країнах Європи реальна заробітна плата зросла вдвічі.
Збільшення доходів населення спричинило зростання спожив-
чих витрат і зміну самої структури споживання. Населення
західних країн все менше грошей витрачало на харчування і
все більше на товари тривалого користування: будинки, авто-
мобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини тощо.
Бурхливий економічний розвиток давав змогу виділяти
значні кошти на виконання соціальних програм. До середини
70-х років у всіх країнах Заходу були створені ефективні си-
стеми соціального забезпечення. Вони надавали громадянам
соціальну допомогу і соціальне страхування, гарантуючи дер-
жавну підтримку протягом всього життя. Держава гаранту-
вала допомогу інвалідам, сиротам, вдовам, багатодітним сім'ям,
громадянам, життєвий рівень яких був менший від межі ма-
лозабезпеченості. Соціальні витрати в західних країнах скла-
дали 50—60% національного бюджету. Працездатне населен-
ня країн Заходу було охоплене різноманітними видами стра-
хування: в разі безробіття, нещасного випадку, хвороби, пенсій-