3) СРСР, Болгарія, Румунія, показники яких у 2,5 раз а і
більше відрізнялися від країн першої групи.
Було проголошено курс на вирівнювання і зближення рівнів
економічного розвитку країн. Ставилося завдання подолання
аграрного характеру господарства та перетворення їх на інду-
стріальне розвинені. Протягом 50—60-х років утвердилася
суспільна форма власності. Характерною ознакою стало при-
скорення економічного зростання. Середньорічні темпи при-
росту господарства були вищі, ніж в економічно розвинених
країнах, особливо в 50-х роках. Проте, головна увага тут при-
металургії, важкому машинобудуванню, виробництву будівель-
них матеріалів. У наступних десятиріччях в країнах "соціалі-
стичного табору" розпочинається уповільнення темпів розвит-
ку, а в деяких країнах (Польща, Угорщина, Чехословаччина)
почали спостерігатися кризові явища в національних еконо-
міках. Темпи щорічного росту суспільного виробництва тут
різко впали із 2,9% у 1981—1985 рр. до 1,8% у 1989 р. На-
прикінці 80 — початку 90-х років усі східноєвропейські краї-
ни опинилися в умовах глибокої соціально-економічної кризи.
Головними причинами різкого зниження темпів економічно-
го зростання, а потім і глибокої економічної кризи у країнах
регіону стала неефективність адміністративно-планового роз-
витку та використання досягнень НТП, нераціональна струк-
тура суспільного виробництва, висока енерго- та матеріало-
місткість національного виробництва, низька продуктивність
праці тощо.
З розпадом "соціалістичної системи" більшість країн, які
туди входили, розпочали перехід від нежиттєздатного політи-
зованого господарства до природної ринкової економіки, де
вільні конкурентні ціни й приватна власність визначатимуть
поведінку виробників і споживачів. Виходячи з цього, голов-