даних країнах є процес роздержавлення й приватизації. Знач-
на увага приділяється подоланню монополізму й розвитку
конкуренції, лібералізації цінової політики та зовнішньоеко-
номічної діяльності, кардинально змінюється грошова, фінан-
сово-кредитна та соціальна політика.
Країни з перехідною економікою можна поділити на дві
групи. Одну формують Чехія, Словаччина, Польща, Угорщина,
Румунія, Болгарія й колишня НДР, яка розвивається як пере-
хідне суспільство і водночас інтегрується політичне й еконо-
мічно з ФРН. До них примикають Албанія, а також Словенія,
Хорватія, нова Югославія та інші держави, що виникли на
терені старої Югославії. Друга група — п'ятнадцять держав,
що виникли внаслідок розпаду СРСР. Вони, як і Словенія,
Словаччина, Хорватія, проходять через стадію формування
державності, що надає специфічного характеру перехідній еко-
номіці у цих країнах.
Попередні оцінки показують, що зростання виробництва в
припускала більшість спостерігачів. У Польщі та Словаччині,
починаючи з 1993 р., щорічне збільшення ВВП становить 5_
7%, трохи менший ріст був досягнутий в Чехії, Угорщині, Хор-
ватії, Словенії, Румунії. Болгарія, хоча і не досягла таких успіхів
у прирості виробництва, але після невдалої спроби комуністич-
ного реваншу також стала на шлях оздоровлення економіки.
З цієї загальної картини випадають країни СНД, в яких мова
поки що йде лише про зниження темпів спаду виробництва.
Значна роль в успішному розвитку таких країн, як Польща,
Чехія, Словенія, Угорщина та ін. належить створенню в них
сприятливого інвестиційного клімату. Це — загальна лібера-
лізація господарської діяльності; забезпечення відносної ста-
більності законодавства та передбачуваності змін у ньому;
встановлення раціонального рівня оподаткування, з пільгами
для інвестицій та реінвестицій; правильна амортизаційна полі-
тика; виважена політика доходів, яка активізує споживчий